Дистанційне навчання 

5 клас

05.10.2021 р

Урок № 9

Тема : Речовини. фізичні властивості речовин. властивості твердих тіл, рідин і газів.

Пригадайте, як називають предмети, що нас оточують? На які групи вони поділяються? Наведіть приклади тіл живої та неживої природи. За якими основ­ними ознаками тіла живої природи відрізняються від тіл неживої природи?

Як ви гадаєте, з чого складаються тіла? Які речовини в довкіллі є найпошире­нішими?

Це вода та повітря.

З чого складаються речовини? В яких станах можуть перебувати речовини у довкіллі? Як називається наука, що вивчає речовини та їх перетворення? Отримати відповіді на ці та інші запитання допоможе матеріал уроку за темою «Речовини. Твердий, рідкий, газоподібний стани речовини».

План 

1.Речовини.

2.Тіла і речовини.

3.Стани речовини.

1. Тіла можуть відрізнятися одне від одного за розмірами, масою, густиною, кольором тощо. Проте, незважаючи на відмінності, їх єднає те, що всі вони утворені з речовин. Нині відомо понад 10 мільйонів речовин. Речовина — це те, з чого складається тіло. Якщо фізика вивчає фізичні тіла, то інша природнича наука — хімія — вивчає речовини, з яких ці тіла утворені. Хімія — наука про речовини та перетворення одних речовин на інші.

Де в побуті ми можемо спостерігати застосування знань з хімії? 

Скільки тіл може утворюватись у природі чи виготовлятись людиною з однієї речовини?

 

 Схема показує , що з води утворюється лід, сніг, роса,а з алюмінію можна виготовити дріт, посуд, фольгу.

 

			Лід				Дріт
							Посуд (ви­делка, ложка, кухоль)
	Вода	—»	Сніг		Алюміній
			Роса				Фольга тощо

 

 Який можна зробити висновок? З однієї речовини можуть утворюватись у природі або виготовлятись людиною різні тіла. Чого більше: тіл чи речовин? Тіл існує набагато більше, ніж речовин.

Знайдіть навколо себе тіла, виготовлені з гуми, скла, дерева; тіла, утворені з різних речовин. Зверніть на них увагу.

2.Багато тіл природи водночас складаються з різних речовин. Так, до складу граніту входять кварц, польовий шпат і слюда. Надзвичайно склад­ним є тіло людини, рослини, тварини. Таким чином, з однієї або кількох речовин складаються всі тіла природи — річки, гори, озера, рослини й тварини і всі тіла, виготовлені людиною.

Отже, тіла можуть складатися з різних речовин. А чим речовини відрізняють­ся одна від одної?  Так ,станом. Пригадайте з початкової школи, в яких станах може перебувати вода в природі? А за яких умов вода переходить з одного стану в ін­ший?

3.Перегляньте відео за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=kHxw3gduzUo

ü Запишіть табличку в зошити.

Характеристика	Твердий стан	Рідкий стан	Газоподібний стан
1. Відстані між частинками	дуже малі	середні	великі
2. Зв’язки між частинками	міцні	середні	відсутні
3. Можливість руху частинок	тільки коливальний	можливий , але обмежений	Рухаються і переміщуються на значні відстані

Як впливає стан речовин на властивості тіл? Виконайте завдання за посиланням:https://learningapps.org/display?v=p7mg7ppbn01

Отже, властивості тіл залежать від стану речовин.

Фізичні властивості речовин.

Властивості речовин – це ознаки, за якими речовини схожі, або відрізняються між собою.

До них належать:

1.колір, запах, смак

2.агрегатний стан

3.температури плавлення, кипіння та замерзання

4.розчинність у воді

Опишіть за цим планом цукор, олію, сіль .

Підсумуємо вивчений матеріал.

Дайте відповідь на запитання:

1. Як слід розуміти поняття «речовина»?
2. Яка наука вивчає речовини та їх перетворення?
3. Які бувають стани речовини?
4. Які чинники впливають на зміну стану речовини?
5. Для чого потрібні знання про агрегатні стани речовини?
6. Чи правильне таке твердження: «Якщо склянку і блюдце наповнити доверху водою, то вода швидше випарується зі склянки». Відповідь обґрунтуйте.

Домашнє завдання: опрацювати параграф 7 підручника, вивчити нові терміни та поняття; виконати завдання в друкованому зошиті ст. 10,11,12,13.

Для дослідників: Провести дослід «Випаровування води» і дати відповіді на запитання. Налийте води у блюдце і в склянку та поставте їх у тепле місце. Визначте, скільки часу (днів, годин) потрібно для того, щоб вода повністю випарува­лася з блюдця і зі склянки. З якої посудини вода випаровувалася швидше? Чому?

 Виконані завдання можна надіслати на електронну пошту: 11051987awd@gmail.com або на Viber.

7 клас 

05.10.2021 р.

Урок № 9

Тема: Членистоногі тварини. Ракоподібні.

Пригадаємо вивчене!

Вибрати ознаки, характерні для кільчастих червів.

1.Симетрія тіла двобічна.

2.Мають целом.

3.Тіло сегментовано.

4.Проміжки між органами заповнені паренхімою.

5.Мають первинну порожнину тіла.

6.Наявний шкірно-мускульний мішок.

7.У кровоносній системі наявні "серця”.

8.Тіло сплющене у спинно-черевному напрямку.

9.Беруть участь у ґрунтоутворенні.

10.Тіло має у поперечному розрізі округлу форму.

11. Чим    подібні   в   будові дощовий   черв’як   та   корабель?

 12.  Які   пристосування     мають    дощові   черви   до  життя    у  ґрунті? 

Чим більше пізнаєш і розумієш природу, тим сильніше стаєш впевненим, що за все своє життя ні побачити , ні досягнути всі її картини неможливо. Навіть, у малесенької водойми, у якої і назви немає, залишаться і таємниці , і загадки, не побачене та невідоме зовсім.

Це цікаво!

      Це було в роки Першої світової війни. В Адріатичному морі два англійські крейсери «Дармут» та «Брістоль» зіткнулися з ворожими кораблями австрійців. Флагман «Дармута» передав «Брістолю» наказ: «Прямувати за мною». Але що це?.. Усупереч наказу «Брістоль» почав  відставати, доки не відстав безнадійно. Після бойових дій капітана «Брістоля» викликали на флагман. «У вас крейсер чи черепаха? — насміхаючись запитав адмірал. — Вас необхідно віддати під трибунал за невиконання наказу! Ви можете що-небудь сказати на своє виправдання?». «Сказати? Ні, сер. А показати — так. Накажіть оглянути днище «Брістоля». Це моє виправдання», — спокійно відповів капітан. Виявилося, до днища почіплялося стільки «зайців», що через них крейсер утратив швидкість.

— Що ж то за «зайці»?

На це запитання ви дасте відповідь наприкінці уроку.

І сьогодні на уроці ми завітаємо до світу Ракоподібних, ознайомимося з їх особливостями , навчимося їх розпізнавати .

Тип Членистоногі

Коротка характеристика

1. Кожне складне тіло членистоногих складається із численних члеників

2. Для всіх членистоногих характерним є хітиновий скелет і членисті кінцівки.

3. Тіло членистоногих звичайно поділено на три відділи: голова, груди та черевце.

4. Симетрія тіла: двобічна.

5. Порожнина тіла: змішана, спочатку вторинна, а потім руйнується до первинної.

6. Травна система: наскрізний кишечник і травні залози.

7. Кровоносна система: незамкнена, серце.

8. Органи дихання: трахеї, зябра, легеневі мішки.

9. Видільна система: трубчаста.

10. Нервова система: ланцюжковий тип, головний мозок і черевний нервовий ланцюжок.

11. Розвиток: прямий і непрямий.

Ракоподібні - досить різноманітний підтип членистоногих. Учені налічують понад 65 тис. сучасних видів цих тварин (в Україні - по­над 800). Найпоширеніші в Україні довгопалий і широкопалий річкові ра­ки  належать до класу Вищі раки. Широкопалого річково­го рака занесено до Міжнародної Червоної книги та Червоної книги України. Чисельність та поширення цього виду обмежує діяльність людини: забруднення водойм, масовий вилов тощо.

Загальна характеристика ракоподібних. 

Як мешканці водойм ракоподібні дихають за допомогою зябер. Їхня кутикула не має зовнішнього шару з жироподібної речовини, тому ці тварини не витримують пересихання. Органи виділення - пара залоз, які через своє забарвлення дістали назву зелених. На голові розташовані дві пари чутливих вусиків. Особливості зовнішньої будови і процесів життєдіяльності ракопо­дібних розглянемо на прикладі річкового рака. Річкові раки населяють водойми з чистою водою, з високим умістом кисню. Тому їх можна вважати покажчиками незабруднених водойм. Удень раки ховаються в підводних норах, під колодами, каменями, се­ред коренів рослин тощо, а вночі виходять на полювання. Вони повза­ють за допомогою довгих ходильних ніг, а також можуть спиратись і на клешні. Живуть до 20 років і можуть досягати довжини до 25 см та маси до 200 г.

Тіло рака має головогруди, зверху вкриті суцільним панциром, і че­ревце, що складається з окремих сегментів, укритих щитками. У самок черевце ширше за головогрудний відділ, у самців - вужче.

Період линяння - критичний у житті річкового рака. За кілька днів перед линянням він стає неспокійним, перестає живитись і знаходить схован­ку, де перебуває до закінчення линяння. Завдяки рухам тіла й кінцівок рак намагається позбутися старої кутикули. На межі головогрудей і че­ревця утворюється поперечна щілина, через яку тварина залишає ста­рий покрив. Новий покрив набуває міцності лише через 8-10 діб. Увесь цей період рак залишається беззахисним перед ворогами і нездатний навіть живитись, бо хітинові пластинки жуйного відділу його шлунка ще не затверділи.

У передній частині тіла на рухомих стебельцях розташовані складні очі. На головогрудях є дві пари вусиків, кінцівки, які утворюють ротовий апарат (три пари щелеп і три пари ногощелеп), та п'ять пар ходильних ніг. На першій парі ходильних ніг доб­ре розвинені клешні. Вони слугують для захисту від ворогів, захоп­лення їжі та її шматування. Невеличкі клешні є й на наступних двох парах ходильних ніг. Шість пар кінцівок розташовані на черевці. Ніжки останньої пари розширені і разом з анальною пластинкою, якою закінчується черевце, утворюють віялоподібний хвостовий плавець. Підгрібаючи під себе воду, рак здатний швидко плавати, ру­хаючись заднім кінцем уперед. Загалом у нього 19 пар кінцівок.

Річковий рак - всеїдна тварина. Він може живитись водяними росли­нами, дрібними тваринами (червами, молюсками, ракоподібними, личин­ками комах, пуголовками, рибою тощо), рештками організмів. Здалеку відчуває запах їжі за допомогою добре розвинених органів нюху. В акваріумах річкових раків можна годувати м'ясом, овочами або хлібом. Але при цьому треба слідкувати за чистотою води. Паруються раки у жовтні чи листопаді. Самка прикріплює запліднені ікринки до своїх черевних ніжок. Наприкінці весни або на початку літа з ікринок виходять молоді рачки, загалом схожі на дорос­лих (прямий розвиток). Певний період молоді рачки тримаються під черевцем самки і лише згодом переходять до самостійного життя.

2.          Різноманітність ракоподібних.

Підтип Ракоподібні

Клас Вищі раки              Клас Зяброногі      Клас Щелепоногі

1.    Особливості будови	Головогруди і черевце, 5 пар ходильних ніг, 1-з клешнями	Прісноводні, голова відмежована від грудей, грудні кінцівки для руху і дихання	Дрібні мешканці прісних і солоних водойм. Щелепи і ноги зрослись, 1 пара вусиків для плавання
2.    Представники	Ваблячий краб.  Краб Пальмовий злодій. Рак – самітник. Омар і лангуст. Креветка. Мокриця. Водяний віслюк і бокоплав	Щитень. Дафнія	Циклоп. Коропоїд
3.    Значення	Біологічне очищення води. Важлива ланка в ланцюгах живлення. Продукт харчування	Фільтратори. Важлива ланка в ланцюгах живлення. Промислова сировина	Проміжні господарі збудників небезпечних захворювань

Клас Вищі раки

До вищих раків належать також омари, лангусти, краби, креветки, раки-самітники та багато інших. Це не лише мешканці морів і прісних водойм, серед них є види (наприклад, мокриці, деякі краби), які заселили вологі місця суходолу. Багатьом представникам класу Вищі раки притаманні складні фор­ми поведінки: шлюбна, турбота про нащадків, будівельні, мисливські інстинкти і захист від ворогів тощо.

Ваблячий краб.

Краб Пальмовий злодій

Рак – самітник.

Омар і лангуст

Креветка

Мокриця

Водяний віслюк і бокоплав

 

Клас Зяброногі

Щитень

Дафнія

 

 

Клас Щелепоногі

Циклоп

Коропоїд

Роль ракоподібних в екосистемах, їхнє значення для людини

Ракоподібні мають велике значення в природі й господарстві людини. Незліченна кількість ракоподібних, що населяють морські й прісні води, служить їжею для багатьох видів риб, китоподібних та інших тварин. Дафнії, циклопи, бокоплави — чудовий корм для прісноводних риб і їхніх личинок. Багато дрібних ракоподібних живиться фільтраційним способом, тобто відціджує грудними кінцівками харчову суспензію. Завдяки їхній харчовій діяльності стає світлішою природна вода й покращується її якість.

Чимало видів великих ракоподібних є промисловими, наприклад омари, краби, лангусти, креветки, річкові раки. Морські ракоподібні середніх розмірів використовуються людиною для приготування поживної білкової пасти.

Ряд ракоподібних веде паразитичний спосіб життя. Наприклад, коропова воша — шкірний паразит коропових риб. Деякі із зяброногих раків, наприклад щитень, під час масового розвитку завдають відчутної шкоди молоді риб, вирощуваної в ставкових господарствах. Деякі види циклопів є проміжним хазяїном стьожкових червів (наприклад, стьожака широкого).

Закріпимо вивчене!  Вправа «Так чи ні?»

Визначте правильні та неправильні твердження.

1. Усі ракоподібні дихають за допомогою трахеї.

2. Краби належать до класу Вищі раки.

3. У дафнії є серце.

4. Серед ракоподібних трапляються паразити.

5. Циклоп має два великі ока.

6. Мокриця дихає зябрами.

7. Більшість крабів живе в морській воді.

8. Ракоподібні — це основа їжі вусатих китів.

9. Раки — надзвичайно отруйні тварини.

10. Основу зовнішніх покривів членистоногих становить хітин.

11. Період линяння - критичний у житті річкового рака.

Дайте відповідь на запитання:

1. Які риси притаманні ракоподібним?

2. Які представники класу Вищі раки вам відомі?

3. Що вам відомо про представни­ків класу Зяброногі?

4. Яких ви знаєте представників класу Щелепоногі?

5. Чому в ракоподібних спостерігають таку закономірність: чим біль­ші розміри тіла, тим краще розвинені дихальна система і кровоносні судини?

Додаткова інформація для дослідників:

 Краб пальмовий злодій оселяється на остро­вах, розташованих у тропічному кліматі Індійського і Тихого океанів. Переважно у скелястих лагунах та на піщаних, порослих чагарниками, ділянках сухо­долу. Пальмовий злодій — опівнічник, удень хова­ється в укритті, а вночі виходить на полювання. Він дістав свою назву через непорозуміння. Трива­лий час вважалося, що ці мешканці піщаних пляжів тропічних островів залазять на пальми, зрізають клешнями кокосові горіхи та живляться їхнім м'якушем. Насправді цей хижак залазить на пальми в пошуках дрібних тварин. Зяброві порожнини в цього виду перетворені на своєрідні легені, що забезпечують дихання атмосферним повітрям.

 

Дафнія — це невеликий за розміром ра­чок. Вона плаває за допомогою вусиків. Рухаються дафнії стрибками, і тому в на­роді їх називають «водяними блохами». Тіло дафнії прозоре, що дає змогу розглядати під мікроскопом її внутріш­ні органи. Розвиток прямий. Дафнії — це фільтратори водойм, які за добу відфільтровують і ковтають до 40 млн бактерій. Важливу роль вони також відіграють у прісних водойм, оскільки є основною кормовою базою багатьох вод­них організмів.

 

Бокоплав мешкає у проточних водо­ймах, під камінням або на ньому. Лежачи на боку, ковзає біля дна водойми, живить­ся рослинами. Живе 10 місяців.

Водяний віслюк живиться рештками рос­лин, а сам є улюбленою поживою для багатьох риб.

Циклопи — звичайні мешканці наших прісних водойм. Він справді має одне око. Живиться одноклітинними. Незважаючи на невеликі розміри, це хижаки, які нападають на тварин, навіть більших за розмірами, ніж вони самі. Дихає через покриви. У нього немає серця, кровоносної системи, зябер. Є переносником паразитів людини.

 

На суходолі у прісних весняних калюжах мешкає щитень. Щитень літній плаває спиною вниз та має 70 пар ніг. Його роз­мір — до 5 см. Дорослі щитні живуть лише 2 тижні на рік — весь інший час вони перебувають у вигляді яєць. Яйця мають цікаву особливість — їх можна висушувати та нагрівати до +80 °С, охолоджувати. Щитні живляться молодими пагонами рослин, кома­хами. Вони давніші за динозаврів.

 

Північному морях мешкають величезні за розмірами види — омари і лангусти. Європейський омар з ряду Десятиногі раки має довжину тіла до 50 см і вагу до 11 кг. Мешкають омари серед каміння або біля під­ніжжя підводних скель. Живляться крабами, молюс­ками. На передній парі ходильних ніг омара є потужні клешні: одна більш сильна — дробильна, друга — різальна, причому клешня, що слугує для дробіння мушель, розташована справа, а тонка, яка допомагає різати м'ясо жертви на шматки, — зліва. М'ясо омара їстівне, навіть вважається до­рогим делікатесом, тому кількість омарів скорочу­ється. Коли ж цих раків вилов­люють, їм на клешні часто одягають гумові кільця. Це запобігає сутич­кам між виловленими тваринами, під час яких вони можуть відірвати один в одного кінцівки. У лангуста відсутні клешні й він менший за ома­рів. Лангусти — харчовий делікатес, їх вирощують на спеціальних фермах у США та Японії.

 

Існує 11 видів креветок. Найбільша за розмірами — з роду Палемон, її тіло має довжину до 8 см. М'ясо креветок містить багато білків, вітамінів, мікроелементів, у 100 разів більше Йоду, ніж у яловичині. Харчується тваринною і рослин­ною їжею. Вилов трав'яної креветки розвинений у морях Далекого сходу, чорноморської креветки — в Чорному й Азовському морях.

 

А от мокриці, поширені в Європі й Азії покинули водне середовище. Вони живуть лише у вологих місцях та уникають освітле­ного сонцем простору. їх тіло сплющене згори вниз. На члениках грудей і черевця розташовано по од­ній парі ніг. На черевних ніжках є повітряні камери. Деякі види мокриць пере­живають посуху, вкрившись щільною кутикулою. Удень вони ховаються від сонця під камінням, зарившись у землю. Уночі вилазять зі своїх сховищ, щоб під­живитися рослинними рештками.

 

Самці ваблячого краба перед паруванням здійснюють своєрідний шлюбний танок, рухаючи великою клешнею і поступово наближуючись до самки. Певними рухами великої клешні самець також сповіщає інших, що дана ділянка вже зайнята. Якщо ж інший самець все ж таки проникає на його територію, між ними відбувається двобій. У деяких ваблячих крабів переможець двобою здійснює своєрідний тріумфальний танок. У разі небезпеки ваблячі краби стукають клешнями по дну, сповіщаючи інших про небезпеку.

 

Серед щелепоногих відомі паразитичні види. Зокрема, у прісних во­доймах України поширений коропоїд. Цей невеликий ра­чок (завдовжки кілька міліметрів) живиться кров'ю риб. Коропоїди здатні завдавати шкоди рибним господарствам, спричинюючи масову за­гибель молоді коропа та інших видів цінних промислових риб.

Це цікаво!

• Деякі вчені вважають, що пальмовий злодій виростає до великих розмірів через те, що, на відміну від інших раків-пустельників, він не живе в мушлях, які обмежують ріст ракоподібних.

• Люди спостерігали пальмових злодіїв на відстані 6 км від берегів острова Різдва, що розташований в Індійському океані.

• Пальмовий злодій має настільки сильні клішні, що може відщипнути людині палець.

Морські жолуді та морські качечки

Є серед ракоподібних і такі, які, подібно до губок, ведуть прикріплений спосіб життя. Відносять їх до ряду Вусоногі. У них активною є лише личинкова стадія, яка певний час плаває у воді, а потім прикріплюється до дна, перетворюється на дорослого рака і все життя сидить на камені, скелі, на мушлі молюска, на панцирі краба, буває і на панцирі морської черепахи чи шкірі кита або акули, на зубах кашалота...

Вусів у такого рака дуже багато. Він то розкриває їх, то складає пучком, заганяючи воду до рота, а разом з нею і різний планктон.

Цей рак подібний до кого завгодно, тільки не до рака, і вусики його зовсім не вусики, а малесенькі грудні ніжки. Вони розгалужені і мають довгі щетинки, щоб було легше фільтрувати воду. Тому цих тварин називають вусоногими.

Вони живуть у мушлях з кришечками, утворених із вапнякових пластинок. Тих із них, у кого мушля прикріплюються до якого-небудь предмета своєю широкою основою, називають морськими жолудями. А якщо вапняковий будиночок сидить на стебельці, а другим своїм кінцем прикріплюються до субстрату, то це будуть морські качечки.

Морські жолуді, як і качечки, можуть оселятися близько один до одного, так що в припливно-відпливній зоні і навіть вище рівня води утворюються густо оброслі камені і скелі.

Ці вусоногі для мореплавців — просто біда! І для портових споруд велика від них шкода. Як ви вважаєте, чому? Тому що ці раки оселяються на днищах кораблів, палях і знижують швидкість руху суден, руйнують споруди. До 70 % поверхні корпусу корабля може бути вкрита вусоногими раками. На дні великих суден можуть міститися десятки тонн морських жолудів.

Природа не дала вусоногим ані зябер, ані серця, ані кровоносної системи. Але, не зважаючи на відсутність життєво важливих органів, ці тварини добре почуваються і на поверхні океану, і на великій глибині. Від вусоногих людині не тільки шкода, але й користь. Їх личинками живляться оселедці, сайда і деякі інші риби. Дорослими морськими жолудями живляться тріска, риба-пилка, осетер та інші. Навіть люди в деяких країнах їх їдять (і морських качечок теж). Знавці зазначають, що за смаком вони не поступаються креветкам.

• Найбільша в світі ракоподібна істота — це японський павук-краб. Розмах його лап досягає 2,5 м. Проте панцир цієї тварини порівняно невеликий і рідко сягає розмірів більше 30 см.

• В одного з раків, який мешкає в коралових рифах Карибського моря, свій оригінальний спосіб полювання. Різким клацанням клешень він створює ударну хвилю, яка оглушує жертву саме настільки, щоб мисливець устиг її схопити.

• У південних морях планктоном живляться величезні маси крилю. Було виявлено зграю крилю площею 450 км2 та глибиною до 200 м, загальною вагою приблизно 2 млн тонн.

• Учені з французького інституту знайшли представника нового виду ракоподібного. Його зловили на глибині 2,3 км, у нього «волохаті» клешні та немає зору. Як з’ясувалося, цей представник класу ракоподібних був досі не відомий у системі зоологічної класифікації. Спеціально для нього були розроблені нова родина та рід. Йому дали назву — Ківа хірсута. Так його назвали на честь полінезійської богині Ківи, заступниці ракоподібних. 

Домашнє завдання: опрацювати паранраф 8 підручника, вивчити будову рака, терміни та поняття з теми; скласти кросворд з теми.

Виконані завдання можна надіслати на електронну пошту: 11051987awd@gmail.com або на Viber.

8 Клас

05.10.2021р.

Урок№9

Тема: Імунна регуляція.

Пригадаємо вивчене!

Дайте відповідь на запитання:

1.Які системи відповідають за регуляцію процесів в організмі?

2.Які відмінності між нервовою і гуморальною регуляцією?

3.Яке значення має саморегуляція фізіологічних процесів в організмі?

 4. Навіщо потрібно регулювати процеси, які відбуваються в організмі?

Відомий український науковець 1.1. Мечников (1845-1916) у своїй автобіографії писав: «Одного разу... коли я залишився сам над своїм мікроскопом, спостерігаючи за життям рухливих клітин у прозорої личинки .морської зірки, мені відразу сяйнув новий здогад.

Мені спало па думку, що ці клітини в організмі мають протидіяти шкідливим впливам... Я сказав собі, що коли моє припущення справедливе, то скалка, вставлена в тіло морської зірки, яка не має ні судинної, ні нервової системи, повинна за короткий час бути оточена рухливими клітинами, що скупчуються навколо неї...». Яку функцію виконують ці клітини в організмі?

Вивчення нового матеріалу.

Імунна регуляція - це регуляція за допомогою хімічних сполук і клітин, що поширюються в організмі рідинами внутрішнього середовища для забезпечення захисного впливу на клітини, тканини й органи. Для імунної регуляції в організмі є центральні органи (кістковий мозок, тимус) і периферичні (лімфовузли, апендикс), здатні реагувати на різні впливи, клітини, що запам’ятовують чужі білки. Органи імунної системи утворюють гормони (наприклад, тимозин), антитіла й клітини (наприклад, лімфоцити), що захищають внутрішнє середовище організму від впливів чужорідних речовин та клітин. Поширення речовин і клітин по організму відбувається за участю крові, лімфи й тканинної рідини. Імунні реакції можуть бути вродженими (наприклад, стійкість проти захворювань, що проявляється одразу ж після народження) і набутими (наприклад, стійкість до правця, що набувається після щеплення). Регуляторні імунні впливи мають загальний і достатньо тривалий характер, тобто діють на весь організм і зберігаються впродовж років.

Отже, регуляція функцій в організмі людини забезпечується нервовим, гуморальним та імунним механізмами регуляції, тісно взаємопов'язаними між собою.

Які особливості імунної регуляції?

Організм людини, як і інших живих істот, володіє захисними механізмами, які захищають від вірусів, хвороботворних бактерій, паразитичних грибів і тварин, шкідливих речовин токсинів і канцерогенів, звільняє від перероджених власних клітин. Проявляється імунна відповідь у людини й при пересаджуванні чужорідних клітин, тканин, органів. Імунна регуляція забезпечується багатьма системами організму. Наприклад, шкіра, дихальна система, травна система, ендокринна система, система крові. Проте головну роль здійснює імунна система.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІМУННОЇ РЕГУЛЯЦІЇ ЛЮДИНИ

За допомогою таблиці визначте особливості механізмів регуляції функцій на рівнях організації організму людини.

Рівень	Характеристика
Молекулярний	Регуляція здійснюється за участю захисних білків (антитіла, лізоцим, ци-токіни, інтерферони та ін)
Клітинний	Основними елементами регуляції є різні групи лейкоцитів (лімфоцити, моноцити, нейтрофіли та ін)

 

Рівень	Характеристика
Тканинний	Захист, транспорт речовин по всьому організму забезпечує сполучна тканина з ЇЇ здатністю до регенерації та наявними стовбуровими клітинами
Органний	Для імунної регуляціїзадіюються органи, що здійснюють специфічні імунні реакції (тимус, мигдалики) та органи фізіологічних систем для неспецифічного захисту (шкіра, ротова порожнина, легені, печінка)
Системний	Імунну регуляцію здійснює імунна система, яка має центральний і периферичний відділи
Організмовий	Імунна регуляція здійснюється через рідини внутрішнього середовища у взаємозв'язку з нервовою та ендокринною регуляцією

Наука про імунітет називається імунологією. Засновниками імунології були Едвард Дженнер (1749-1823), Луї Пастер 1822-1895), Ілля Ілліч Мечніков (1845-1916), Пауль Ерліх (1854-1915). Інтенсивний розвиток імунології розпочався із середини XX ст. завдяки відкриттям й дослідженням Д. Заболотного (1866-1929), М.Гамалії (1859-1949). Імунологія - це та галузь біології, яка має найбільшу кількість лауреатів Нобелівської премії з фізіології та медицини, серед яких всесвітньо відомі 1.1. Мечников, К. Ландштейнер (1868-1943), Ф.Бернет (1899-1985), П. Мед авар (1915-1987) та ін.

Отже, ІМУННА РЕГУЛЯЦІЯ - це регуляція за допомогою хімічних сполук й клітин, що поширюються в організмі рідинами внутрішнього середовища для забезпечення захисного впливу на клітини, тканини й органи.

Який склад та значення імунної системи?

ІМУННА СИСТЕМА - сукупність органів, тканин, клітин, які захищають організм від генетично чужорідних клітин або речовин, що надходять із навколишнього середовища чи утворюються в організмі. Ця фізіологічна система є багатокомпонентною і включає клітини та органи. Клітини імунної системи можна поділити на основні (Т-лімфоцити, В-лімфоцити) та допоміжні (тромбоцити, які склеюють і фагоцитують мікроорганізми), а органи імунної системи - на центральні та периферичні. Зв’язок між клітинами та органами імунної системи здійснюється за допомогою сигнальних білків - цитокінів, що переносяться кров’ю.

До центральних органів імунної системи відносять кістковий мозок і тимус, а до периферичних - мигдалики, лімфатичні вузли, селезінку та апендикс.

Кістковий мозок - це кровотворний орган, у якому містяться стовбурові клітини. В організмі дорослої людини розрізняють червоний та жовтий кістковий мозок, утворений ретикулярною сполучною тканиною. Маса кісткового мозку становить 4% маси тіла, тобто близько 2,6 кг. Імуиокомпетентними клітинами, що розвиваються з клітин кісткового мозку, є лейкоцити.

Загруднинна залоза (тимус) також належить до центральних органів імунного захисту, оскільки в ній відбувається диференціація Т-лім-фоцитів, які проникли сюди з током крові з кісткового мозку. Також у цій ендокринній залозі виробляються гормони (тимозин, тимопоетин), які забезпечують дозрівання Т-лімфоцитів. Навіть у похилому віці лімфоїдиа тканина загруд-нинної залози повністю не зникає, залишаючись у формі острівців, оточених жировою тканиною.

Мигдалики - скупчення лімфоїдної тканини, розташованих у глотці. Розрізняють 6 мигдаликів: два піднебінних (гланди), два трубних, глотковий, язиковий. Імунні клітини мигдаликів «знайомляться» з осілими на слизовій оболонці вірусами, бактеріями, алергенами й розносять отриману інформацію в інші імунні органи. Мигдалики знищують мікроорганізми, які потрапляють у ротову порожнину з повітрям та їжею, утворюють антитіла й В-лімфоцити. Тому лікарі рекомендують до 8 років не видаляти мигдалики, та й у старшому віці робити це небажано.

Лімфатичні вузли - невеликі тільця округлої або бобоподібної форми, які у вигляді скупчень розміщуються переважно на шиї, у паху, у стінках травного каналу й дихальних шляхів.

Лімфа, що проходить крізь вузли, збагачується на лімфоцити й позбавляється сторонніх часток. Принесені лімфою збудники захворювань й токсини частково або повністю поглинаються клітинами вузлів.

Селезінка - непарний орган, розміщений у задній частині лівого підребер’я. Всередині селезінка поділена на окремі часточки, заповнені червоною й білою пульпою, основу яких складає сполучна ретукулярна тканина. Як орган імунної системи, селезінка здійснює імунологічний контроль крові, тобто видаляє застарілі формені елементи крові, виробляє антитіла, захоплює та знищує віруси, бактерії та ін.

Апендикс - порожнистий червоподібний відросток сліпої кишки людини. У цьому відростку розташована велика кількість лімфатичних вузликів, які захищають кишечник від інфекції та онкологічних захворювань. Так само, як і в мигдаликах, в апендиксі розташовані лімфоїдиі ділянки, де відбувається спеціалізація В-лімфоцитів.

Отже, органи та клітини імунної системи відіграють важливу роль в імунній регуляції гомеостазу внутрішнього середовища та формуванні адаптації організму людини до умов довкілля.

Це цікаво!

 «У відомого письменника Н.Казинса було виявлено серйозне захворювання хребта. Коли лікарі прямо сказали Норману, що його шанс вижити мізерно малий - всього 1 до 500 - він не спав усю ніч. А ранок зустрів з твердим рішенням - боротися за життя. Причому, досить оригінальним способом - за допомогою кінокомедій. По 5-6 годин на день цей чоловік, прикутий до ліжка, реготав над смішними фільмами, а в перервах слухав веселі історії, якими розважали його близькі та друзі. І, дивна річ, через деякий час невиліковний, за вердиктом лікарів, хворий піднявся на ноги*. Як ви думаєте, у чому полягає зв’язок сміху та імунної регуляції?

Луї Пастер (1822-1895) - видатний французький вчений, з яким пов’язують зародження інфекційної імунології. У 1879 році Л. Пастер виділив культуру збудника холери курей, яку підтримували частими посівами на м’ясному бульйоні. Одного разу чашку Петрі із висіяними бактеріями залишили в термостаті на декілька тижнів. Після її перевірки виявилося, що ця культура втратила здатність вбивати курей. І тоді цей талановитий науковець запропонував уводити ослаблені культури мікробів в організм курей, щоб спричинити несприйнятливість до певного захворювання. Так відбулось одне з найбільших відкриттів імунології. Про яке відкриття йдеться?

Закріпимо та узвгвльнимо вивчене!

Заповніть таблицю:

Таблиця. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕРВОВОЇ, ГУМОРАЛЬНОЇ ТА ІМУННОЇ РЕГУЛЯЦІЇ

Ознаки	Нервова	Гуморальна	Імунна
Речовини регуляції
Клітини для регуляції
Органи регуляції
Регуляторні системи
Характер регуляторних проявів (вроджені чи набуті)
Чинники передачі сигналів
Шляхи передачі сигналів
Швидкість передачі сигналів
Характер впливу

Оцінка	Запитання для самоконтролю
1-6	1. Що таке імунна регуляція? 2. Що вивчає імунологія? 3. Назвіть прізвища видатних науковців-засновників імунології. 4. Що таке імунна система? 5. Назвіть клітини імунної системи. 6. Назвіть органи імунної системи.
7-9	7. Які особливості імунної регуляції? 8. Який склад імунної системи? 9. Яке значення імунної системи?
10-12	10. Доведіть взаємозв'язок імунної регуляції з нервовою та ендокринною.

Домашнє завдання: опрацювати параграф 53 підручника, вивчити нові терміни та поняття.

Виконані завдання можна надіслати на електронну пошту: 11051987awd@gmail.com або на Viber.