Вітаю 5 та 10 Клас!

Сьогодні 31 березня 2022 р.

Природознавство 5 клас

Тема: Різноманітність середовищ життя і пристосування живих організмів до життя в кожному з них.

План роботи для самостійного вивчення.

1. Ознайомтесь з матеріалом презентації та відеоматеріали.

2. Занотуйте основні поняття та терміни з теми, створіть конспект.

3. Складіть фантастичну розповідь про різноманітність середовищ та організми в них.

4. Дайте відповідь на питання.

Презентація (перегляньте за посиланням):

https://docs.google.com/presentation/d/12vlNBUq32K1ORC8mCKt5HqCFPRDgKM1t/edit?usp=sharing&ouid=100301507652054648741&rtpof=true&sd=true

 Дайте коротку  письмову  відповідь  на  питання:

а) які  умови  існування  у  наземно-повітряному  середовищі;

б) наведи  приклади  пристосування  організмів  до  життя  у  наземно-повітряному  середовищі;

в) які  умови  життя  у  організмів  у  водному  середовищі;

г) назви  рослини  і  тварини  водного  середовища;

ґ) які  умови  існування  організмів  у  ґрунтовому  середовищі;

д) як  пристосувались  мешканці  ґрунту  до  життя  у  ньому.

Домашнє завдання:

1. Вивчитино вітерміни та поняття з теми.

2. Створити конспект.

3. Дайте відповідь на запитання та складіть фантастичну розповідь.

Спілкуємося та надсилаємо виконані роботи через Viber.

До зустрічі 5 квітня!

Біологія 10 клас

Тема: Узагальнення та систематизація знань з теми "Спадковість і мінливість."

Репродукція як механізм забезпечення безперервності існування видів.

Особливості процесів регенерації організму людини.

План роботи для самостійного вивчення:

1. Виконайте завдання в друкованому зошиті ст. 67-71.

2. Опрацюйте матеріал підручника та додатковий матеріал .

3. Створіть конспект та вивчіть нові терміни та поняття.

3. Дайте відповідь на запитання .

1.Форми розмноження організмів. Способи нестатевого розмноження

   Здатність до розмноження (утворення нового покоління особин того ж виду) – одна з основних особливостей живих організмів. Під час розмноження відбувається передача генетичного матеріалу від батьківського покоління до наступного. Існують дві форми розмноження – нестатеве і статеве.

   Нестатеве розмноження відбувається без утворення гамет, у ньому бере участь лише один організм. За нестатевого розмноження зазвичай утворюються ідентичні нащадки. Різнитися вони можуть лише внаслідок випадкової мутації.

   Існує кілька типів нестатевого розмноження: поділ клітини навпіл, за якого утворюється дві ідентичні материнські клітини(властиве, наприклад, бактеріям та одноклітинним еукаріотам – сарковидним, джгутиковим, інфузоріям); множинний поділ, за якого після низки повторних поділів батьківського ядра та поділу самої клітини утворюються численні дочірні клітини (властиве малярійному плазмодію); розмноження спорами (приклади – мукор та пеніцилін); брунькування (приклади – дріжджі, прісноводна гідра); вегетативне розмноження -  цибулинами , бульбоцибулинами, бульбами, кореневищами, пагонами тощо ( властиве рослинам); фрагментація тіла ( плоскі та кільчаті черви, голкошкірі).

         Переваги нестатевого розмноження:

- потрібна лише одна батьківська особина;

- утворюються генетично ідентичні нащадки; якщо вид добре пристосований до свого середовища, це є перевагою;

- сприяє розселенню та поширенню виду;

- швидке розмноження;

           Недоліки нестатевого розмноження:

- відсутність генетичної мінливості серед нащадків;

- марна втрата енергії та речовин за розмноження спорами, велика частина з яких не потрапляють у сприятливе місце для проростання;

- загроза перенесення та виснаження поживних речовин в одному місці існування.

2. Статеве розмноження і статевий процес. Способи статевого розмноження

   За статевого розмноження нащадки утворюються  внаслідок злиття двох гаплоїдних гамет з утворення диплоїдної зиготи,з якої розвивається новий організм. Процес злиття гамет називають заплідненням. Під час запліднення зливаються ядра гамет, і це призводить до об»єднання двох наборів хромосом – батька і матері.

   Чоловічі та жіночі особини утворюють різні типи гамет. Існують види, у яких і чоловічі і жіночі гамети утворюють один і той же організм, який має і жіночі, і чоловічі репродуктивні органи ( гермафродитні, або двостатеві організми), а також види, у якого окремо існують чоловічі та жіночі особини ( роздільностатеві).

    Поліембріонія – процес розвитку кількох зародків з однієї заплідненої яйцеклітини. Поліембріонія досить поширена серед різних груп тварин (війчасті та кільчасті черви, іноді у членистоногих, риб, птахів і ссавців). Вона притаманна деяким комахам ( наприклад, їздцям) і ссавцям ( наприклад, броненосцям). У людини в разі поліембріонії народжуються одно яйцеві близнята, які мають ідентичний набір спадкової інформації.

   Партеногенез ( дівоче розмноження) – одна з форм статевого розмноження, за якого жіночі статеві клітини розвиваються без запліднення.

        Переваги статевого розмноження

- нащадки отримують комбінацію ознак батьків; за сприятливої комбінації підвищується життєздатність та покращується пристосованість нащадків до умов середовища, що змінюється;

- внаслідок комбінативної мінливості надає більше матеріалу для еволюції.

        Недоліки статевого розмноження:

- необхідність пошуку партнера;

- частина видів потребує спеціальних механізмів запліднення ( запилення рослин комахами, птахами, вітром);

- частина нащадків за невдалої комбінації ознак виявляються менш життєздатними, ніж батьківські особини;

- менша кількість нащадків, ніж за нестатевого розмноження;

- менша швидкість розмноження, ніж за статевого.

3. Біологічні основи, типи і рівні регенерації

   Регенерація ( відновлення)- здатність живих організмів з часом відновлювати пошкоджені тканини, а іноді й цілі втрачені органи.

    Регенерація відбувається на таких рівнях:

- репарація ДНК ( виправлення хімічних пошкоджень та розривів у молекулах)

- регенерація на субклітинному рівні;

- регенерація на клітинному рівні;

- регенерація на тканинному рівні;

- регенерація на організмовому рівні.

   Регенерація, що відбувається в процесі нормальної життєдіяльності організму і не пов»язана з пошкодженням чи втратою частин організму, називають фізіологічною. Наприклад, у людини постійно оновлюється зовнішній шар шкіри.

    Інший вид регенерації – репаративна.

 Вона відбувається після пошкодження або втрати частини тіла або клітини. Буває типовою чи атиповою. За типової репаративної регенерації втрачена частина змінюється такою ж самою ( наприклад: відновлення хвоста у ящірки). За атипової втрачена частина замінюється структурою, що відрізняється від утраченої кількісно або якісно ( наприклад: антена замість ампутованого ока у рака).

4. Трансплантація тканин та організмів у людини, її перспективи.

   Трансплантація ( пересаджування)- метод, що полягає В пересадці реципієнту органа або тканини ( трансплантата), взятих у донора, а також клонованих тканин, штучних імплантатів (електронних, металічних та інших), найчастіше методом хірургічного втручання.

    Розрізняють такі види трансплантації:

- аутотрансплантація – реципієнт трансплантації є донором для самого себе;

- ізотрансплантація –донором трансплантата є 100% генетично й імунологічно ідентичний реципієнту одно яйцевий близнюк реципієнта;

- аллотрансплантація –донором трансплантата є організм того ж виду, що генетично й імунологічно відрізняється від реципієнта;

- ксенотрансплантація – трансплантація матеріалу від іншого біологічного виду (наприклад: людині від тварини).

- клітинна інженерія та клонування – методом вирощування тканин, організмів із клітин реципієнта з метою пересаджування.

   Найчастіше трансплантують кістковий мозок, шкіру, печінку, нирки і серце.

   У перспективі клонуван6ня тканин і вирощування цілих органів людини із заданими імунологічними характеристиками можуть призвести до того, що 100% трансплантацій органів будуть гомологічними.

5. Правила біологічної етики

   Біоетика -  це міждисциплінарна галузь знання та практики, мта якої – збереження та розвиток життя за допомогою етичних принципів.

   Основні правила і принципи біоетики є такими:

1) принцип автономії(людина має право розпоряджатися своїм здоров»ям та благополуччям)

2) принцип «не зашкодить» (мінімізація шкоди, що завдають пацієнтові під час медичного втручання);

3)принцип блага ( моральний обов»язок робити добро, котрий акцентує обов»язок лікаря виконувати дії, спрямовані на покращення стану пацієнта);

4) принцип справедливості (необхідність рівного ставлення до пацієнтів та справедливого розподілу ресурсів під час надання медичної допомоги);

5)принцип людської гідності (гарантує гідне ставлення до пацієнта);

6) принцип інтегральності ( передбачає недоторканість психофізичної цілісності людини);

7) принцип уразливості (передбачає відповідальне ставлення до людського життя; спрямовує на тактовне ставлення до людей, що мають обмежені соціальні, фізичні та психічні можливості).

Презентація(перегляньте за посиланням):

https://docs.google.com/presentation/d/1au75-Kp6vrBMd0_3AVfevAlcksQ3HbPg/edit?usp=sharing&ouid=100301507652054648741&rtpof=true&sd=true

Відео до теми:

Дайте відповідь на запитання:

1. Що таке регенерація? Які типи та рівні регенерації існують?

2. У чому особливості регенерації людини?

3. Які види трансплантації тканини існують? Які перспективи цього напрямку?

4. Наведіть правила біологічної етики і поясніть кожне з них.

Домашнє завдання:

1. Виконайте завдання в друкованому зошиті(бажано обовязково зробити).

2. Вивчити нові поняття та терміни з нової теми.

3. Дати відповідь на питання.

Спілкуємося та надсилаємо виконані роботи через Viber.

До зустрічі 7 квітня!

 

 

Вітаю 5, 7 та 8 клас! 

Сьогодні 29 березня 2022 р.

5 клас

Тема . Пристосування організмів до періодичних змін умов середовища.

План роботи

1. Опрацюйте матеріал підручника та додатковий матеріал.

2. Запишіть у робочий зошит нові терміни та основні поняття, складіть конспект.

3. Для закріплення виконайте завдання в друкованому зошиті ст. 69-70.

4.Скласти екологічну казку «Чому ведмідь взимку спить?»

1. Прочитайте текст підручника ст.167 пр. 39.

Перегляньте додатковий матеріал

    Періодичні зміни умов середовища.

Зміни, що повторюються в навколишньому середовищі з дня на день, з року в рік через певні проміжки часу (періоди), називають періодичними.

У природі нашої країни протягом року змінюються кількість надходження сонячного світла і тепла, температура повітря, опади. Змінюються відповідно пори (сезони) року – весна, літо, осінь, зима. Такі зміни називаються сезонними.

Щодоби відбувається зміна дня і ночі. Такі зміни називаються добовими.

Як ви вже знаєте, сезонні зміни зумовлені рухом Землі навколо Сонця, а добові – навколо своєї осі.

Періодичні зміни умов середовища пов’язані з рухом нашої планети навколо Сонця та навколо своєї осі.

    Пристосування тварин до періодичних змін умов середовища.

Під впливом чинників неживої природи відбуваються періодичні зміни і в житті тварин. Одні з них пристосувалися до активного життя вдень, інші – вночі. Наприклад, горобці, ластівки – денні птахи, а сови, пугачі – нічні.

Великі очі – пристосування нічних птахів

Сови полюють уночі, тому в них дуже гострий зір і прекрасний слух. Великі і опуклі очі сови вловлюють найслабше світло. Саме тому вони добре бачать не тільки в сутінках, а й у темряві.

Кажани також нічні тварини. Але на відміну від сов – вони орієнтуються в темряві за допомогою власних звукових сигналів. Це є пристосування кажанів до нічного способу життя.

Пристосуваннями тварин до добових змін умов середовища є різна активність у світлу й темну пору.

Умови існування живих організмів – це наявність води, світла, тепла, повітря, продуктів живлення (харчування).

Усе живе на планеті завжди пристосовується до різних умов існування.

Адаптація - це спосіб, завдяки якому живий організм відповідає на тиск навколишнього середовища.

У нашій місцевості ці умови змінюються зі зміною пір року. Активний розвиток рослин починається навесні й триває протягом усього літа. Саме в цей час рослини отримують достатню кількість тепла, світла й води. До несприятливих умов існування взимку рослини нашої місцевості готуються заздалегідь. Восени їх розвиток поступово припиняється.

Однорічні рослини гинуть. У дерев опадає листя. У ґрунті залишається тільки їхнє насіння, яке проросте наступної весни. У багаторічних трав відмирає наземна частина рослин і зберігаються тільки підземні органи – кореневища або цибулини. Восени зменшується, а взимку і зовсім припиняється надходження води та поживних речовин із ґрунту.

Дерева покриті листям лише влітку. Їх стовбури й гілки захищені від випаровування води взимку досить товстою корою, а бруньки в більшої частини дерев – щільною смолистою лускою. Вічнозеленими залишаються тільки хвойні дерева.      
             У рослин сформувалися різні пристосування до умов існування. Наприклад, рослини, які живуть у посушливих місцевостях, під час дощів запасають воду в листі та стеблах (кактуси, алое). В одних рослин листя перетворилося на колючки, листя інших має грубий восковий покрив, що дозволяє їм ощадливо витрачати воду. Деякі рослини (саксаул, верблюжа колючка) дістають воду з великої глибини завдяки дуже довгому корінню.

Території поблизу екватора – це найтепліші райони нашої планети, де завжди тепло і часто випадають дощі. Тому рослини тут ростуть швидко й густо.

Листопад – природне явище масового опадання листків у деревних та трав’янистих рослин, зв’язане із зміною умов середовища життя.

 Листопад є пристосуванням рослин для захисту від надмірної втрати води та водночас сприяє видаленню різних шкідливих продуктів обміну, накопичених в листках. Підготовка до листопаду розпочинається задовго до того, як настане несприятливий період. Зокрема, осінній листопад супроводжується зміною забарвлення листків – однією з перших ознак осені. Берези та липи жовтіють, рожевіють листки калини та бруслини, червоніє листя дикого винограду та клена ряснолистого. Серед умов, які спричинюють листопад, важливе значення має зміна тривалості світлового дня. Коли починається весна і знову стає тепло, відновлюється вбирання корінням води та поживних речовин, з’являються молоді листки і рослина активно росте і розвивається.

Готуються до зими і тварини. Це проявляється в утепленні та зміні забарвлення хутра, запасанні жиру, наприклад, у лисиці, вовка, зайця, лося.

У зайців хутро не лише густішає, але й змінюється його забарвлення. Взимку заєць-біляк стає білим, лише кінчики вух залишаються чорними (мал.4). Біле хутро дає змогу зайцю залишатися на снігу непоміченим вовками і лисицями.

Деякі тварини впадають у сплячку, і тоді всі процеси життєдіяльності в них уповільнюється. Наприклад, ведмідь, їжаки, ящірки, змії, жаби,  байбак. Подібний стан властивий і комахам. Ви, напевно, бачили між віконними рамами заціпенілих мух і комарів. Вони перебувають у такому стані до весни, а потім «оживають» – починають рухатись у пошуках їжі.

Перельоти птахів, зимова сплячка деяких ссавців – це теж пристосування до періодичних змін умов існування. Найкращим пристосуванням у птахів до періодичних річних змін температури є перельоти. Одні з птахів мігрують на значні відстані і навіть на інші континенти, інші – недалеко, у більш сприятливі місця зимівлі. Перелітні птахи щорічно восени відлітають зі своїх гніздівель на зимівлю і весною знову до них повертаються. Перед відльотом у вирій у багатьох перелітних птахів змінюється оперення. Осілі та кочові птахи також змінюють своє оперення восени. Новий пір’яний покрив краще пристосований до зимівлі: він густіший і має добре розвинений пуховий прошарок. Ворони, галки, сороки, граки восени перебираються ближче до людських осель.
            Тварини, які живуть у ґрунті, пристосовані до життя в умовах недостатньої кількості світла. Так, кріт має своєрідну будову передніх лап, кисті його сильно розвинені й перетворені в лопати, якими він розгрібає землю. Коротке, але густе бархатисте хутро крота захищає його шкіру від контакту з землею. Очі в крота дуже малі й недорозвинені, але вада зору компенсується добрим нюхом. Вушних раковин немає: вони заважали б кротові просуватися у вузьких підземних ходах.

Риби – мешканці водного середовища – добре пристосовані до життя у воді. Так, для дихання розчиненим у воді киснем вони мають спеціальні органи дихання – зябра. Для переміщення у воді на тілі риб існують такі органи руху, як плавці, а тіло зазвичай обтічної форми.
           Найхолоднішими місцями планети є Північний і Південний полюси. Небагато тварин змогли пристосуватися до постійного холоду й оселитися там. Так, Південний полюс – це батьківщина пінгвінів, яких захищає від низьких температур щільне пір’я з пухом і жир. Білі ведмеді, кити й тюлені – теж мешканці полюсів.

Багато тварин мають захисне забарвлення під колір середовища. Це забарвлення може бути більш-менш сталим, а може змінюватись по сезонах, як у тварин північних широт. Наприклад, у зайця білого, горностая, ласки взимку біле хутро, внаслідок чого вони менш помітні ворогам або своїй жертві.

В осінній період, коли різні комахи ціпеніють, рукокрилі, які ними живляться, впадають у сплячку. Таке пристосування – несприятливий період проводити в стані сплячки – виробилося у багатьох ссавців. Розрізняють дрімотний сон і справжню сплячку. Під час дрімотного сну, характерного для бурого ведмедя, єнота, борсука, тварини дихають нормально, температура їхнього тіла майже не знижується. Для багатьох тварин (їжаків, кажанів, ховрахів, бабаків) характерна зимова сплячка. Під час сплячки в тварин знижується температура тіла, дихання і кровообіг уповільнюються, перестає працювати травна система.

Терміни та поняття з теми, які необхідно знати:

1. Періодичні зміни умов середовища – зміни, які повторюються через певні проміжки часу (періоди) – з дня на день, з року в рік.

2. Сезонні зміни умов середовища – зміни відповідно порі року (весна, літо, осінь, зима).

3. Добові зміни умов середовища – зміни протягом доби вдень і вночі.

4. Періодичні зміни умов середовища пов’язані з рухом нашої планети навколо Сонця та навколо своєї осі.

5. Листопад – біологічне явище, під час якого рослини позбавляються листя при несприятливих умовах.

6. Рослини пристосувалися до скорочення або збільшення світлового дня, зниження або підвищення температури повітря і ґрунту, кількості вологи тощо.

7. Пристосуваннями тварин до добових змін умов середовища є різна активність у світлу й темну пору.

8. Перелітні птахи – птахи, які восени відлітають на зимівлю в тепліші краї.

9. Осілі птахи – птахи, які залишаються зимувати на батьківщині.

10. Сплячка – пристосування тварин до несприятливих періодів з припиненням живлення та уповільненням дихання.

11. Заціпеніння -  пристосування комах, плазунів, земноводних до зими.

12. Пристосуванням тварин до сезонних змін умов середовища є сплячка, переліт птахів, накопичення під шкірою жиру, поява підшерстку і пуху, зміна забарвлення тощо.

13. Адаптація - це спосіб, завдяки якому живий організм відповідає на тиск навколишнього середовища.

Відео про пристосування тварин:

2. Виконайте завдання в друкованому зошиті ст. 69-70.

Домашнє завдання:

1. Вивчіть теоретичний матеріал теми.

2. Виконайте завдання в друкованому зошиті.

3. Складіть екологічну казку «Чому ведмідь взимку спить?»

Спілкуємось через Viber!

До зустрічі 31 березня!

7 Клас

Тема : Узагальнення знань з теми "Процеси життєдіяльності тварин."

План дій

1. Виконати контрольну рототу.

2. Створити міні-проект на тему "Процеси життєдіяльності тварин."

Контрольна робота

І рівень

І. Виберіть одну правильну відповідь (0,5 б.)

1. Тіло крокодила ззовні вкрито:

а)    лускою;    б) пір’ям;    в) шерстю.

2. Електромагнітне випромінення в області видимого спектру сприймають:

а) слухові рецептори;    б) смакові рецептори;   в)зорові рецептори.

3. Центральну нервову систему розкидано-вузлового типу має:

а) миша;    б) перлівниця;    в) колорадський жук.

4.  Скелет у кісткових риб:

а) хрящовий;

б) кістковий;

в) кістковий і кістково - хрящовий.

5.Сеча часто виводиться з тіла птахів, бо:

а) вони мають інтенсивний обмін речовин;

б) не мають сечового міхура;

в) вони мають високу температуру тіла;

г)а і б відповіді вірні.

6. Центральну нервову систему у вигляді черевного нервового ланцюжка має:

а) миша;    б) перлівниця;    в) колорадський жук.

 

ІІ рівень   (3б.)

7. Напишіть «так», якщо ви згодні із наведеним твердженням, або «ні», якщо не згодні:

№	Твердження	«Так» або «ні»
1	Термолокація є властивою для деяких змій
5	У жаб постембріональний розвиток відбувається без метаморфозу
6	Видозміною шерсті є голки їжака

Дайте визначення.

8. Подразливість — це____________­___________________________________ .

9. _______________ - це частина організму, яка має притаманну тільки їй будову, розташована в певному місці і виконує специфічну функцію.

10. Розщеплення великих молекул живильних речовин(білків, жирів, вуглеводів) на менші молекули, які можуть всасуватися і засвоюватися) – це_______________________.

ІІІ рівень

  Дайте відповідь на запитання (по 1,5 б.)

11. Яке значення для тварин мають органи чуття? Назвати основні функції органів чуття.

12. Навіщо тваринам потрібні покрови тіла?

VI рівень    (3 б.)

13. Порівняти кровоносну систему плазунів і птахів. Чим кровоносна система плазунів відрізняється від кровоносної системи птахів?

Домашнє завдання:

1. Виконати та надіслати контрольну роботу.

2. Створити міні-проект "Процеси життєдіяльності тварин."

Спілкуємось через Viber!

До зустрічі 1 Квітня!

8 Клас

Тема: Сенсорні системи рівноваги , руху та дотику.

План роботи

1. Опрацювати текст підручника (пр.41) та додатковий матеріал.

2. Занотувати основні поняття та терміни з теми та вивчити їх.

3. Знайти інформацію з інтернет джерел про те як можна тренувати вестибулярний апрат. Та поміркуйте тад тим, щоб було як би ми не мали відчуття дотику? Які були б наслідки? Що в цьому позитивного та негативного?

Додатковий матеріал

Перегляньте презентацію за посиланням:

https://docs.google.com/presentation/d/1y-iST72mzBwtHQVfN81al7Ih0yaiJd7N/edit?usp=sharing&ouid=100301507652054648741&rtpof=true&sd=true

Вестебулярна система

Вестибулярна система відіграє поряд із зоровою та соматосенсорною системами провідну роль у просторовому орієнтуванні людини. Вона одержує, передає й аналізує інформацію про прискорення або сповільнення, що виникають у процесі прямолінійного чи обертального руху, а також при зміні положення голови в просторі. При рівномірному русі або в умовах спокою рецептори вестибулярної сенсорної системи не збуджуються. Імпульси від вестибулорецепторів викликають перерозподіл тонусу скелетної мускулатури, що забезпечує збереження рівноваги тіла. Ці впливи здійснюються рефлекторним шляхом через ряд відділів ЦНС.

Периферичним відділом вестибулярної системи є її вестибулярний апарат, розташований у лабіринті піраміди скроневої кістки, він складається з переддвер'я та трьох напівкружних каналів. Крім вестибулярного апарата, до лабіринту входить завитка, в якій містяться слухові рецептори. Напівкружні канали розташовуються в трьох взаємно перпендикулярних площинах. Вестибулярний апарат містить у собі також два мішечки. Перший із них лежить ближче до завитки, а другий — до напівкружних каналів. У мішечках переддвер'я знаходиться отолітовий апарат: скупчення рецепторних клітин 'вторинно чутливі механорецептори).

До вестибуловегетативних реакцій залучаються серцево-судинна система, травний тракт та інші внутрішні органи. За сильних і тривалих навантажень на вестибулярний апарат виникає патологічний симптомокомплекс, названий хворобою руху, наприклад морська хвороба. Вона виявляється у зміні серцевого ритму (частішанні, а потім сповільненні), звуженні, а потім розширенні судин, посиленні скорочень шлунка, запамороченні, нудоті й блювоті. Підвищена схильність до хвороби руху може бути зменшена спеціальним тренуванням (обертання, гойдалка) і застосуванням ряду лікарських 'засобів.

Функції вестибулярної системи.

Вестибулярна система допомагає організму орієнтуватися в просторі при активному й пасивному русі. При пасивному русі коркові відділи системи запам'ятовують напрямок руху, повороти й пройдену відстань. Варто підкреслити, що в нормальних умовах просторове орієнтування забезпечується спільною діяльністю зорової та вестибулярної систем.

Відео: 

Встановіть захворювання, його причини та способи профілактики.

Жінка не може їздити на автомобілі. Після деякого часу перебування в авто, що рухається, з’являється нудота, запаморочення, вона блідне, спостерігається м’язова слабкість, головний біль.

Дайте відповіді на запитання:

- Космонавтам, які опинилися в умовах невагомості, спочатку здається, що вони перевернулися донизу головою. Поясніть чому?

- Чому в китів півколові канали недорозвинені?

Які прояви морської хвороби? Чи можна її уникнути?

 Як працює вестибулярний апарат у космонавтів, котрі перебувають на космічному кораблі?

Домашнє завдання:

1.Вивчити нові терміни та поняття.

2. Створити конспект з теми.

3. Знайти відповіді за запитання та додаткову інформацію в інтернет джерелах.

Спілкуємось через Viber!

До зустрічі 1 Квітня!

 

 Вітаю 7 та 8 клас!

Сьогодні 25 березня 2022р.

7 Клас

Тема: Тривалість життя, ріст тварин. Лабораторне дослідження №4: "Визначення віку тварин."

План дій для самостійного вивчення

1. Ознайомтесь з теоретичним матеріалом підручника за даною темою, додатковим матеріалом, відеоматеріалом.

2. Вивчітьь та випишіть основні поняття та терміни, зробіть конспект.

3. Ознайомтесь з етопами виконання лабораторного дослідження та виконайте його.

1. Періоди та тривалість життя тварин

Післязародковий розвиток тварин — це період життя, який починається після народження або виходу з оболонок, що вкривають зародок, і триває до смерті. За цей час організм росте, набуває здатності до розмноження (зріє), старіє та вмирає. У деяких тварин загибель настає майже одразу після розмноження. У них є два періоди постембріонального розвитку: перед репродуктивний (організми ще статево недозрілі) та репродуктивний (коли набувають здатності до статевого розмноження). В інших (більшість хребетних тварин, річковий рак, деякі комахи, павукоподібні, молюски) репродуктивний період триває досить довго. Після нього смерть настає не відразу, а через деякий час (від кількох днів у комах до кількох років і десятків років у великих ссавців). Він має назву періоду старіння, коли поступово знижується рівень обміну речовин та настають необоротні зміни в організмі, які зрештою призводять до смерті.

— Чи можна визначити вік тварин?

Дуже складно точно встановити вік тварин, що живуть у природних умовах. Проте тривалість життя можна встановити за кількістю річних кілець, що подібні до тих, які є на зрубі дерева. Такі кільця можна знайти на лусці риб, на панцирах плазунів (наприклад, черепах), на мушлях двостулкових молюсків та на зубах кашалотів.

Тривалість життя організмів визначається періодом часу від їх народження до смерті. У різних видів організмів тривалість життя дуже різна, наприклад від кількох годин (так, коловертки живуть 50–60 годин) до десятків років. Найбільшу тривалість життя серед комах мають королеви термітів, які відкладають величезну кількість яєць і живуть 50 років.

- Кожному з вас було попереднє завдання вдома знайти інформацію про тривалість життя різних тварин. Отже, зараз настав час перевірити, як ви впоралися з цим завданням. Я буду називати тварину, а ви говоритимете скільки може прожити дана тварина. 

Лев – до 30-35, ведмідь – до 40-50, вовк і лисиця – до 15-20, рись – до 20-25, тхір – до 16, їжак – до 10, борсук – до 16 років. Заєць-русак – до 12, дикий кріль – до 5-7, кріль свійський – до 10, білка – до 12, бобер – до 50, видра – до 15, миші і пацюки – до 4-6 років. Сова живе до 60-70 років, орел – до 60-80 років; лебеді живуть до 100, грифи – до 117, соколи – до 162, лелеки – до 70 років, журавель – до 40- 50 років, зозуля – до 50 років , голуб – до 40- 50 років, страуси – до 35, качка крижень – до 20 років, ластівки – до 9 років. Свійські індики живуть до 30 років, кури – 15-20 років, гуси свійські – до 80 років. Слонова черепаха живе до 150, а інші види – до 200 років, крокодил – до 100 років. Амфібії, зокрема жаба, живуть до 36 років. Раки – до 20 років. Земляні (дощові) черв’яки живуть до 10 років. Викликає подив тривалість життя і деяких комах. Якщо, наприклад, одноденки живуть від одного дня до неділі, то самки мурах живуть до 12 років, цикад – до 17 років. Матки бджіл живуть 3-5 роки, а робочі бджоли влітку живуть 1-2, а восени, взимку, весною – 7-8 місяців.

- А зараз ми ознайомимося з тваринами довгожителями нашої планети. Хоча точний вік їх життя є спірним, але вчені називають приблизну кількість років їх існування.

1. Вид медуз під назвою Turritopsis nutricula не володіє особливою зовнішністю. Довжина новонароджених становить 1 міліметр, і народжуються вони з вісьмома щупальцями, в той час як у дорослих особин налічується 90 щупалець і довжина їхнього тіла складає 4,5 міліметра. Ці маленькі медузи були спочатку родом з Карибського басейну, але тепер їх можна знайти по всьому світу. Їх робить унікальними не тільки серед медуз, але і серед усіх живих істот те, що вони можуть повертатися в підлітковий вік. Ці медузи народжуються і ростуть як будь-яка інше тварина, але коли вони досягають певного віку, вони можуть повернутися назад до стадії поліпа і почати дорослішати заново. У людському еквіваленті це було б, приблизно, якщо б 50-річний чоловік повернувся до стану немовляти. Це означає, що ці медузи потенційно безсмертні.

2. Червоні морські їжаки. Ці цікаві живі істоти мешкають виключно в Тихому Океані, як правило, на західному узбережжі Північної Америки. Червоні морські їжаки живуть на глибині близько дев'яноста метрів і намагаються уникати неспокійних місць, де спостерігається часте хвилеутворення. Вони прикріплюються до дна і здобувають свою їжу з води шляхом фільтрації. Таким ось чином червоні морські їжаки живуть протягом декількох століть. Життя червоного морського їжака, можливо, і нуднувате, але ніяк не коротке. Вчені стверджують, що червоні морські їжаки практично безсмертні. Вони можуть гинути від хвороб, або через хижаків, але ознак старіння у них не виникає. Червоний морський їжак існує на нашій планеті вже 450 мільйонів років, і є найбільшим зі всіх морських їжаків. Він може досягати 25 сантиметрів в діаметрі. Зазвичай вони залишаються на одному і тому ж місці, тому вони покриті захисними шипами. Вони не часто доживають до 30 років, але якщо їм це таки вдається, то вони можуть дожити більш ніж до 200 років.

3. Губки. Багато людей навіть не розуміють, що губки насправді є тваринами. Природно, губки не дуже рухливі істоти, а деякі з них рухаються менше, ніж на 1 міліметр в день, тому не дивно, що вони ростуть дуже і дуже повільно, як і багато інших тварин з цього списку. Саме повільне зростання забезпечує їм довголіття. У світі існує від п’яти до десяти тисяч видів губок, і більшість з них живуть від 3 місяців до 20 років. Однак антарктична губка живе набагато довше, і один із знайдених вченими зразків прожив довге життя, а саме 1550 років.

4. Європейська перлинниця. За підрахунками, приблизно 90 відсотків популяції європейської перлинниці мешкає навколо Скандинавії. Вони вважаються дуже витривалими істотами, які можуть адаптуватися до змін в своєму середовищі досить легко. Їм не страшна зміна клімату, а також геологічні, фізичні, біологічні чи навіть хімічні зміни. Однак, незважаючи на це їх популяція постійно знижується. Ті особини, які виживають, вважаються найсильнішими і найімовірніше, пережили не одну зміну екосистем, так як вік подібних особин складає більше 250 років, що робить їх, можливо, найстарішими істотами в Європі.

5. Arctica Islandica є молюском, який живе у водах Арктики. Як ви думаєте, скільки може прожити такий молюск? Сто років? Двісті? А може 300? Аналіз мушель кількох зразків цього молюска, зібраних біля узбережжя Ісландії, показав максимальний вік у більш ніж 400 років.

6. Океанічний венус є одним з видів молюсків, що мешкають в основному навколо узбережжя Шотландії. Як можна було припустити, вони мало рухаються, зариваються в пісок або мул, і використовують свої зябра, щоб фільтрувати їжу і кисень з води. Для того щоб їх не з’їли вони закопуються глибоко в морське дно, і живуть там протягом тривалих періодів часу, не потребуючи їжі або кисню. За останні кілька десятиліть океанські траулери призвели до того, що їх популяція знизилася приблизно на 50 відсотків, так як вони гинуть ще й від того, що пошкоджуються їх раковини, роблячи їх уразливими для хижаків. В результаті цього, все менша кількість океанічних Венус доживає до похилого віку. Ці молюски можуть дожити до 400 років, а вік найстаршого, виявленого екземпляра становив 500 років.

7. Коропи кой. Це досить дорога, штучно виведена порода коропів. В даний час в Японії існує багато різновидів кой, але за стандарт прийнято вважати лише чотирнадцять кольорових варіацій. Ціна однієї рибки може перевищувати не одну сотню доларів. Середній вік коропа кой не перевищує 50 років, що само по собі непогано. Але цього навіть поруч недостатньо, щоб потрапити в цей список. Однак короп кой по імені Ханако, який помер в 1977 році, був більш поважного віку 226 років, тобто він народився ще в 1751 році. Це означає, що він жив під час під час французької революції, пережив обидві світові війни, і так далі. Його вік був визначений шляхом підрахунку кілець на його лусці, так само, як при визначенні віку дерева.

8. Гатерія. Досить незвичайна істота, яка була вивчена через багато років після її виявлення в природі. Примітно те, що внутрішня будова гатерії дуже нагадує будову змії, крокодила, черепахи, риби і навіть мегалозавра, іхтіозавра і телеозавра, які давно вимерли. Складається враження, що природа хотіла створити щось грандіозне, але для цього їй не вистачило часу і з усіх складових елементів вона встигла створити лише ящірку. Ці рептилії є сучасниками динозаврів і живуть вони 100-200 років. Поширені на 13 невеликих скелястих островах в затоці Пленті. Раніше зустрічались по всій Новій Зеландії але були винищені завезеними хижаками.

9. Сухопутні черепахи знамениті тим, що вони можуть жити дуже довго. У середньому, здорова черепаха може дожити до 150 років, але все залежить від виду черепахи. Взяти, наприклад, черепаху Гаррієт. Ця галапагоська черепаха померла в червні 2006 року від серцевої недостатності. Практично все своє життя вона прожила в зоопарку. Найдивніше це те, що Гаррієт в Європу привіз сам Чарльз Дарвін. Вона померла у віці 175 років. А найстаріша черепаха, відома науці прожила більш ніж 150 років. Адвайта була домашньою твариною британського генерала Роберта Клайва до того, як вона потрапила в зоопарк в Калькутті, де вона і провела решту (130 років) свого життя. Вражає вже тільки те, що на момент її смерті, в зоопарку не працював ніхто з тих, хто працював у ньому, коли її тільки привезли. Черепаха померла через тріщини, що утворилася в її панцирі. Після її смерті вчені провели радіовуглецевий аналіз панцира і виявили, що її вік становив приблизно 250 років, хоча одні джерела вказують 255 років, а інші 257 років.

10. Гренландський кит є справжнім гігантом Північного Льодовитого океану. Примітно також те, що ці кити ще й довгожителі. Вчені спостерігають за китом, який вже прожив 211 років і невідомо, скільки ще проживе. Це є рекордом довгожительства серед хребетних тварин. Деякі вчені вважають, що гренландські кити можуть бути найстаршими ссавцями на Землі. Вважається, що один кит по імені Бада дожив до 211 років, але можливо йому насправді було не менше 245 років. Хоча більшість гренландських китів помирає у віці від 20 до 60 років, ще 4 виявлених гренландських китів були близькі за віком до Бада – за даними вчених їм було 91 рік, 135 років, 159 років і 172 роки. У цих китах в сукупності виявили 7 наконечників гарпунів, вік яких складав не менше століття.

— Як ви гадаєте, що є визначальними факторами життя тварин?

Визначальними факторами життя тварин є кормова база, середовище життя, екологічне благополуччя і забезпеченість спокоєм та можливостями здійснення всіх фізіологічних процесів.

Тривалість життя тварин залежить від розмірів їхнього мозку й тіла, а також від частоти пульсу. Маленькі й дуже рухливі тварини живуть менше, ніж великі й повільні звіри. Наприклад, один день, прожитий білозубкою, дорівнює 50 дням життя слона. 

Життя — це не миттєвість існування тієї чи іншої істоти. Це — минуле, сучасне і майбутнє. Існує декілька гіпотез пояснення тривалості життя тварин, проте загальна теорія відсутня.

Учені запропонували такі гіпотез обґрунтування тривалості життя.

1.Тривалість життя тварин прямо пропорційна тривалості їх періоду росту і розвитку.

2. Тривалість життя тварин перебуває в тісному зв’язку з розмірами і масою їх тіла. Масивні тварини живуть довше, ніж дрібні.

3.Тривалість життя організмів має зворотну залежність від їхньої плодючості. Чим вища плодючість тварин, тим меншою є тривалість їхнього життя.

4. Тривалість життя тварин пов’язана з ритмом і частотою дихання та серцебиття.

Тварини, які мають високий ритм і частоту дихання та серцебиття, живуть недовго.

5.Тривалість життя тварин залежить від типу харчування, наприклад травоїдні живуть довше за хижаків.

Відео :

Відео "Тварини довгожителі.":

Лабораторне дослідження №4: "Визначення віку тварин."

Тема. Визначення віку тварин.

Мета: навчитися визначати вік тварин на прикладі двостулкових молюсків і кісткових риб.

Обладнання: луска кісткових риб та мушлі двостулкових молюсків.

Хід дослідження

1.      Розгляньте луску різних видів риб та визначте вік тварини за річними кільцями.

2.       Розгляньте мушлі двостулкових молюсків та визначте вік тварини.

3.       За результатами дослідження сформулюйте висновок.

Домашнє завдання: 

1. Вивчити нові поняття та терміни з теми.

2. Створити конспект.

3. Виконати лабораторне дослідження №4.

4. Підготуйтесь до контрольної роботи.

Спілкуємося через Viber.

До зустрічі 29 березня!

8 Клас

Тема: Сенсорні системи смаку та нюху.

План дій

1. Опрацювати текст підручника (пр.40) та додаткову інформацію.

2. Вивчіть та випишіть у зошит терміни та основні поняття з теми, створіть конспект.

3. Складіть кросворд до теми з ключовим словом.

Рецептори нюхової системи розташовані в ділянці верхніх носових ходів. Нюховий епітелій знаходиться збоку від головного дихального шляху. Загальна кількість нюхових рецепторів у людини — близько 10 млн. На поверхні кожної нюхової клітини є сферичне стовщення — нюхова булава, з якої виступає по 6-12 надзвичайно тонких (0,3 мкм) війок завдовжки  до 10 мкм. Нюхові війки занурені в рідке середовище, що його виробляють нюхові (боуменові) залози.

 Наявність війок у десятки разів збільшує площу контакту рецептора з молекулами пахучих речовин.. Аксони рецепторів утворюють нюховий нерв, що пронизує основу черепа і входить в нюхову цибулину. Нюхові клітини постійно оновлюються. Тривалість життя нюхової клітини — близько 2 місяців. Молекули пахучих речовин потрапляють у слиз, що виробляється нюховими залозами, з постійною течією повітря або з ротової по­рожнини під час їжі. Принюхування прискорює приплив пахучих речовин до слизу.

Нюхові клітини здатні реагувати на мільйони різних просторових конфігурацій молекул пахучих речовин. Тим часом кожна рецепторна клітина здатна відповісти фізіологічним збудженням на характерний для неї, хоч і широкий, спектр пахучих речовин. Істотно, що ці спектри в різних клітин подібні. 

Унаслідок цього більш ніж 50 % пахучих речовин виявляються спільними для будь-яких двох нюхових клітин.

Раніше вважали, що низька вибірковість окремого рецептора пояснюється наявністю в ньому багатьох типів нюхових рецепторних білків, однак нещодавно було з'ясовано, що кожна нюхова клітина має тільки один тип мембранного рецепторного білка. Сам же цей білок здатний зв'язувати множину пахучих молекул різної просторової конфігурації

 Смаковий аналізатор

У процесі еволюції смак формувався як механізм вибору чи від­торгнення їжі. У природних умовах смакові відчуття комбінуються з нюховими, тактильними й термічними, також створюваними їжею. Важливою обставиною є те, що перевага у виборі їжі почасти заснована на вроджених механізмах, але значною мірою залежить від зв'язків, вироблених в онтогенезі умовно-рефлекторним шляхом. Смак так само, як і нюх, заснований на хеморецепції. Смакові рецептори несуть інформацію про характер і концентрацію речовин, які надходять до рота. їхнє збудження запускає складний ланцюг реакцій різних відділів мозку, які призводять до різної роботи орга­нів травлення чи до видалення шкідливих для організму речовин, що потрапили до рота з їжею.

Це цікаво

•         У новонародженої дитини орган смаку, порівняно з іншими органами чуття, розвинений найкраще. Так, на подразнення солодким новонароджена дитина реагує смоктанням і ковтанням, на кисле, солоне, гірке скороченням мімічних м’язів. Після народження дитини орган смаку продовжує розвиватись головним чином у напрямку точнішого розрізнення смаків.

•         Смакові цибулини мають найкоротший вік серед інших рецепторів. Час існування усього 240 годин, після чого вони гинуть і замінюються новими.

Вислів «Про смаки не сперечаються» (варіант: «На смак і колір товаришів немає», «На смак і колір всі фломастери різні»), відомий у багатьох мовах, чудово ілюструє розуміння людьми нечіткості й розпливчастості описів смаку, слабке диференціювання основних понять, величезні відмінності в чуттєвому сприйнятті в різних народів, і навіть у різних людей, у межах одного етносу.

 Смакові бруньки — рецептори смаку  розташовані на язиці, задній стінці глотки, м'якому піднебінні, мигдаликах та надгортаннику. Найбільше їх на кінчику, краях і задній частині язика. Кожна приблизно з 10 000 смакових бруньок дюдини складається з кількох (2-6) рецепторних клітин і, крім іюго, з опорних клітин. Смакова брунька має колбоподібну форму, людини її довжина й ширина близько 70 мкм. Смакова брунька досягає поверхні слизової оболонки язика й з'єднана з порожниною рота через смакову пору. Смакові клітини мають найкоротше ясиття з-поміж епітеліальних клітин організму: у середньому через кожні 250 годин стара клітина змінюється молодою, що рухається до центру смакової бруньки від її периферії. Кожна з рецепторних макових клітин завдовжки 10-20 мкм і завширшки 3-4 мкм має на інці, оберненому в просвіт пори, ЗО-40 надтонких мікроворсинок втовшки 0,1-0,2 мкм і завдовжки 1-2 мкм. Вважають, що вони відіграють важливу роль у збудженні рецепторної клітини, сприй-аючи ті чи інші хімічні речовини, адсорбовані в каналі бруньки. _рипускають, що в ділянці мікроворсинок розташовані активні центри — стереоспецифічні ділянки рецептора, які вибірково сприймають різні адсорбовані речовини. Етапи первинного перетворення хімічної інергії смакових речовин на  енергію нервового збудження смакових юцепторів ще не відомі.

Абсолютні пороги смакової чутливості багато в чому залежать ід стану організму (вони змінюються в разі голодування, вагітності що). Поріг сприйняття, як і в інших сенсорних системах, вищий від порога відчуття. У випадку тривалої дії смакової речовини спостерігається адаптація до нього (знижується інтенсивність смакового відчуття). Тривалість адаптації пропорційна концентрації розчину. Адаптація до солодкого й солоного розвиваються швидше, ніж до гіркого й кислого.

При змішуванні кількох смакових речовин може виникнути нове смакове відчуття, що відрізняється від смаку компонентів, які укладають суміш.

Відео про нюх та смак:

Відео про нюхову сенсорну систему:

Щоб перевірити себе дайте відповідь на запитання:

1. На якому сприйнятті спеціалізується нюхова сенсорна система?

2.Де розташовані рецептори нюху? Чи впливають запахи на процес травлення?

3.Чи впливає концентрація пахучої речовини на формування відчуття запаху?

4. Чим вимірюють граничну концентрацію пахучої речовини?

5. Чи однакова чутливість до запахів у різних людей?

6. Як улаштований смаковий аналізатор?

7. Які смакові відчуття ви знаєте?

8. Чи однаковий смаковий поріг для різних хімічних речовин?

9. Чому яблуко та цибуля здаються приблизно однакового, солодкого смаку?

10. Чому при нежиті людина втрачає апетит?

11.  Чим пояснити пристрасть південних народів до гострої їжі?

12.Що таке смаковий поріг?Чи однаковий він для різних хімічних речовин?

Домашнє завдання:

1. Вивчіть та занотуйте теоретичний матеріал даної теми.

2. Складіть кросворд або тести до теми . 

 Спілкуємося через Viber.

            До зустрічі 29 березня!