Вітаю 7 та 10 Клас!

Сьогодні 20 жовтня 2023 р.

7 Клас

Тема. Паразитизм.

Повтор вивченого.
Виконайте сести:
 Вибрати одну правильну відповідь.

1.    Жабурниця — це молюск:

А     черевоногий

Б     двостулковий

В     головоногий

2.    Виноградний слимак — це молюск:

А     черевоногий

Б     двостулковий

В     головоногий

3.    До черевоногих молюсків належать:

А     жабурниця, котушка, ставковик малий, перлівниця, виноградний слимак

Б     голий слимак, котушка, мідія, морський гребінець, ставковик великий, каракатиця, устриця, виноградний слимак

В     голий слимак, котушка, виноградний слимак, ставковик великий, ставковик вушкоподібний, ставковик малий

4.    До головоногих молюсків належать:

А     кальмар, восьминіг, каракатиця

Б     кальмар, устриця, каракатиця, перлівниця

В     восьминіг, жабурниця, перлівниця, кальмар

5.    До двостулкових молюсків належать:

А     жабурниця, мідія, устриця, перлівниця

Б     жабурниця, котушка, мідія, каракатиця

В     перлівниця, устриця, ставковик великий, каракатиця

6.    Стулки черепашки двостулкових молюсків закриваються за допомогою:

А     лігамента

Б     замикальних м’язів (переднього і заднього)

В     переднього замикального м’яза

7.    Тіло ставковика великого складається з:

А     голови, ноги

Б     ноги, тулуба

В     голови, ноги, тулуба

8.    Найвищий рівень організації характерний для молюсків:

А     черевоногих

Б     головоногих

В     двостулкових

9.    Лише залишки черепашки мають такі молюски:

А     ставковик великий, перлівниця, слимак, ставковик малий

Б     жабурниця, мідія, слимак, виноградний слимак

В     восьминіг, слимак, каракатиця, кальмар

10.  У морях живуть молюски:

А     каракатиця, мідія, устриця, восьминіг, кальмар

Б     жабурниця, ставковик великий, кальмар, мідія, виноградний слимак

В     слимак, перлівниця, устриця, ставковик малий, каракатиця

Вивчення нового матеріалу.

З історії!

Ще в давнину люди виявляли в організмах свійських тварин червів різних розмірів, помічали їх і в людини. У стародавньому єгипетському джерелі — папірусі Еберса — є перші відомості про хворобу, яка, як нині відомо, спричиняється паразитичними червами. Перші наукові описи деяких паразитичних червів (гострик, аскарида, ехінокок) надав Гіппократ, який ввів до медичного ужитку терміни «гельмінт» і «гельмінтоз».

Близько 250 видів гельмінтів паразитують в організмі людини, шкодять здоров’ю, можуть спричинити важку інвалідність і навіть стати причиною смерті. У нашій країні зареєстровано близько 100 видів таких червів. Але не тільки на гельмінтів можна натрапити в організмі тварин, рослин чи людини…

 Паразитизм — це біологічне явище такого співіснування організмів, за якого паразит харчується в організмі хазяїна, завдаючи йому шкоди, але не вбиваючи його.
За способом паразитування тварин-паразитів можна поділити на дві великі групи. Зовнішні паразити паразитують, прикріплюючись до зовнішніх покривів тварини-хазяїна. Внутрішні паразити паразитують, проникаючи всередину організму тварини-хазяїна.

«Поміркуйте»

— Інколи діти жують травинки, зірвані на пасовищі чи в лузі. Поясніть, чому цього не слід робити.

— У XIX ст. дітям, які страждали на недокрів’я, лікарі рекомендували їсти сире м’ясо. Як ви вважаєте чи слід було це робити?

Домашнє завдання: опрацювати матеріал та завдання на блозі, опрацювати параграф 15 (тема "Паразитизм"), занотувати в зошити ключові поняття з теми та вивчити; дати відповідь на запитання 5 ст. 63 піжруч.

10 Клас

Тема1. Білки , нуклеїнові кислоти: огляд будови та біологічної ролі.

Тема2. Вуглеводи, ліпіди: огляд будови та біологічної ролі.

Тема1

Вивчення нового матеріалу.

Опрацюйте матеріал та занотуйте головне з теми. 

     Давайте згадаємо, білки – це біологічні полімери, мономерами яких є амінокислоти.

Перегляньте відел, що згадати:

 

Функції білків.

1.     Структурна. Білки утворюють основу цитоплазми і входять до складу клітинних органел і мембран. Сухожилля, суглобові зв’язки, кістки скелета, копита складається з білків. Н-д, білки колаген і еластин забезпечують пружність і пластичність шкіри, судин, зв'язок.

2.     Каталітична. Біологічні каталізатори,що прискорюють біохімічні каталізатори, називаються ферментами. Усі ферменти є білками. Кожен фермент каталізує одну або декілька однотипних реакцій, тому зв’язування фермата із субстратом високоспецифічне. Ділянка молекули білка, яка відповідає за зв’язування із субстратом, називається активним центром, а комплекс що уворився при цьому, - фермент-субстратним комплексом. У процесі реакції фермент не підлягає ані якісним, ані кількісним змінам.

3.     Рухова. Будь-які форми активного руху в живій природі здійснюється за допомогою скоротливих білкових структур. Наприклад, основу поперечно-смугастої мускулатури складають білки актин і міозин, які переміщаються один щодо одного, що призводить до зміни лінійних  розмірів м’яза.

4.     Транспортна.

5.     Захисна

6.     Регуляторна.

7.     Запасаюча.

8.     Енергетична.

9.     Рецепторна.

 

Первинна структура. Утворений у процесі трансляції поліпептидний ланцюг-послідовність амінокислот, з’єднаних між собою поліпептидним зв’язком.
Вторинна структура має 2 види альфа-спіраль та бета –структура, має водневий зв'язок.
Третинна структурою білка називають тривимірну упаковку поліпептидного ланцюга, тобто укладання в просторі альфа-спіральних і бета-структурних ділянок молекули. Має глобулярну та фібрилярну структуру.
Четвертинна структура складається не з одного, а з декількох поліпептидних ланцюгів, що кодується різними генами (гемоглобін).
 
На стабільність білкової молекули впливає багато чинників від якиї відбувається порушення просторової організації молекули – четвертинної, третинної, вторинної структур із збереженням первинної; білок втрачає свої фізико – хімічні властивості. Це явище називають денатурацією. . Якщо денатуруючий агент припиняє свою дію, то відбувається відновлення ( явище ренатурації). Якщо дія чинників призводить до порушення первинної структури білка, то говорять про протеоліз.
1)     Нуклеїнові кислоти – це біополімери, мономерами яких є нуклеотиди. Кожний нуклеодид складається з пятивуглецевогомоносахариду, азотистої основи та залишку фосфатної кислоти.
Залежно від виду моносахариди нуклеїнові кислоти поділяють на 2 групи:
1.     РНК, містять рибозу
2.     ДНК, містить дезоксирибозу

Азотисті основи є похідними пурину( А, Г) та піримідину (У, Т).

Перегляньте відео :

Тема2

               Загальна характеристика, склад, структура, фізичні та хімічні
властивості ліпідів.

Під терміном ліпіди (від грец. — жир) хіміки об’єднують жири й жироподібні речовини. Головним критерієм, за яким ці речовини об’єднали в одну групу, є те, що вони не розчиняються у воді, але добре розчиняються в неполярних органічних розфакторах: ефірі, бензині, хло­роформі тощо. Ця властивість споріднює всі ліпіди. А за своєю структурою вони доволі істотно відрізняються одне від одного. Отже, ліпіди — це орга­нічні сполуки з різною структурою, але спільними властивостями.
У живих організмах зустрічаються різні ліпіди, зокрема фосфоліпіди, жири та стероїди. Усі вони виконують важливі функції.
Серед ліпідів найпоширеніші й найбільш відомі — жири. Уміст жиру в клітинах зазвичай невеликий — 5-10 % (сухої речовини). Однак існують клітини, у яких міститься близько 90 % жиру. У тварин такі клітини пере­бувають під шкірою, у грудних залозах, чіпці (сальнику). Жир міститься в молоці всіх ссавців. У деяких рослин велика кількість жиру зосереджена в насінні та плодах, наприклад у соняшника, конопель, волоського горіха.
За хімічною структурою жири являють собою складні сполуки трьох­атомного спирту гліцеролу та високомолекулярних жирних кислот.
Жирні кислоти — це органічні сполуки, до складу яких входить кар­боксильна група та довгий вуглеводневий хвіст.
Часто зустрічаються пальмітинова, стеаринова, олеїнова жирні кислоти.
Усі жирні кислоти поділяють на дві групи: насичені, тобто ті, які не містять подвійних зв’язків, і ненасичені, або неграничні, тобто ті, які міс­тять подвійні зв’язки. До насичених кислот належать пальмітинова й сте­аринова, а до ненасичених — олеїнова.
Взаємодія гліцеролу й жирних кислот призводить до утворення справ­жніх, або істинних, жирів — триацилгліцеролів.
Властивості жирів визначаються якісним складом жирних кислот та їхнім кількісним співвідношенням. Так, рослинні жири, або олії, багаті на неграничні жирні кислоти, тому в переважній більшості випадків вони є легкоплавкими — рідкими при кімнатній температурі. А тваринні жири при кімнатній температурі залишаються твердими, оскільки містять пере­важно насичені жирні кислоти.
Жири, або триацилгліцероли,— це природні органічні сполуки, які є естерами (складними ефірами) гліцеролу та жирних кислот. Триацилглі­цероли являють собою форму накопичення жирів в організмі та є одним з основних джерел енергії, це найпоширеніші серед природних ліпідів. їх поділяють на жири, що залишаються твердими при температурі 20 °С, та олії, що перебувають при цій температурі в рідкій фазі.
Калорійність жирів вища, ніж калорійність вуглеводів, тому вони від­кладаються в організмі тварин як запасна поживна речовина. Жир також служить для теплоізоляції й забезпечує плавучість. Одним із продуктів окиснення жирів є вода — деякі пустельні тварини запасають жир в ор­ганізмі саме задля цієї мети. Олії найчастіше накопичуються рослинами (насіння соняшника, кокосової пальми тощо).
Особливо важливими жироподібними речовинами є фосфоліпіди. Це теж складні сполуки гліцеролу й жирних кислот, але від справжніх жи­рів вони відрізняються тим, що містять залишок ортофосфатної кислоти. Фосфоліпіди, завдяки своїй будові, мають здатність утворювати біліпідний шар, що є основою біологічних мембран.
Молекулярна маса фосфоліпідів становить усього кілька сотень дальто- нів. У молекулі розрізняють «голівку» й два «хвости». «Голівка» й «хвос­ти» мають різні властивості. «Голівка» гідрофільна, тому що до її складу входить кисень і зв’язки поляризовані. Вода охоче взаємодіє з «голівками» фосфоліпідів. «Хвости» являють собою залишки жирних кислот, що містять багато СН₂-груп. «Хвости» гідрофобні, вони «намагаються» уникнути вза­ємодії з водою. Інакше кажучи, фосфоліпіди є амфіфільними речовинами.
Якщо молекули фосфоліпідів перебувають на поверхні води, то їхні «голівки» обернені до води, а «хвости» — виштовхуються з води назовні. При цьому молекули фосфоліпіду утворюють моношар — поверхневу плів­ку завтовшки в одну молекулу.
А якщо молекули фосфоліпідів перебувають повністю у воді, тоді «го­лівки» будуть обернені до води (назовні), а «хвости» — від води (усереди­ну). Такі дрібні скупчення молекул — міцели — дійсно утворюються, але буває й по-іншому, коли сильно витягнута міцела може замкнутися. Тоді утворюється пухирець, усередині й зовні якого перебуває вода. Молекули фосфоліпідів у стінці такого пухирця утворюють бішар, тобто розташо­вуються у два ряди голівками до води, а хвости обернені один до одного.
«Жирні» неполярні частини молекул при цьому взаємодіють одна з одною, а полярні частини — з водою. Ліпідний бішар становить основу всіх клі­тинних мембран, однак, крім ліпідів, ці мембрани містять ще й білки.
                                Різноманітність ліпідів.
Окрім триацилгліцеролів і фосфоліпідів, існує багато інших ліпідів.
Важливу біологічну роль відіграють такі складні сполуки, як гліколі- піди, що утворені з вуглеводів та ліпідів. їх особливо багато в складі тка­нини мозку та нервових волокон.
До ліпідів належать деякі вітаміни (А, Б) і гормони (наприклад, ста­теві), а також такі сполуки, як лецитин і холестерин.
Стероїди й терпени побудовані з п’ятиатомних вуглеводневих будівель­них блоків С₅Н₈. З усіх стероїдів в організмі людини в найбільшій кількості наявний холестерол. Стероїдами також є статеві гормони (естроген, прогес­терон, тестостерон), вітамін Б. До терпенів належать ароматичні речовини (ментол, камфора), натуральний каучук.
Воски — це естери жирних кислот і довголанцюгових спиртів. Тварини й рослини використовують їх як водовідштовхувальне покриття (бджолині стільники, покриття пір’я птахів, епідерміс деяких плодів і насіння).
                                 Біологічні функції ліпідів.
Ліпіди дуже широко представлені в живій природі й відіграють над­звичайно важливу роль у клітині та організмі.
Структурна функція. Ліпіди беруть участь у побудові мембран клітин усіх органів і тканин. Вони беруть участь в утворенні багатьох біологічно важливих сполук.
Енергетична функція. Жири часто служать запасними поживними речовинами, виконуючи енергетичну функцію. Ліпіди забезпечують 25-30 % усієї енергії, необхідної організму. При повному розпаді 1 г жиру виділяється 38,9 кДж енергії.
Функція запасання поживних речовин. Жири є свого роду «енергетич­ними консервами». Жировими депо можуть бути і крапля жиру всередині клітини, і «жирове тіло» у комах, і підшкірна клітковина, у якій накопи­чується жир у людини.
Терморегуляторна функція. Жири погано проводять тепло. Вони відкладаються під шкірою, утворюючи у деяких тварин величезні скупчення. Наприклад, у кита шар підшкірного жиру досягає 1 м. Це дозволяє тепло­кровній тварині жити у холодній воді полярного океану.
У багатьох ссавців є спеціальна жирова тканина, що відіграє роль терморегулятора, своєрідного біологічного «обігрівача». Цю тканину на­зивають «бурим жиром». У ній виробляється енергія, що має для ссавців важливе значення в умовах життя при низьких температурах.
Жир може бути постачальником так званої ендогенної води. Із 1 кг жиру при його окисненні утворюється майже 1,1кг води. Завдяки цій воді існує багато пустельних тварин, наприклад піщанки, тушканчики. Жир, що накопичується в горбах у верблюда, теж є джерелом води.
Захисна функція. Шар жиру захищає ніжні органи від ударів і струсів (наприклад, навколониркова капсула, жирова подушка біля ока). Жироподібні сполуки покривають тонким шаром листя рослин, не даючи їм на­мокати під час рясних дощів.
Гормональна функція. Багато ліпідів є попередниками в біосинтезі гор­монів. Наприклад, до ліпідів належать статеві гормони людини й тварин: естрадіол (жіночий гормон) і тестостерон (чоловічий гормон).
Із ненасичених жирних кислот у клітинах людини й тварин синтезу­ються такі регуляторні речовини, як простагландини. Вони мають широ­кий спектр біологічної активності: регулюють скорочення мускулатури внутрішніх органів, підтримують тонус судин, регулюють функції різних відділів мозку, наприклад центру теплорегуляції. Підвищення температу­ри тіла під час деяких захворювань пов’язане з посиленням синтезу про­стагландинів і збудженням центру терморегуляції. Широко застосовува­ний у медицині аспірин гальмує синтез простагландинів і в такий спосіб знижує температуру тіла.

Перегляньте відео про вуглеводи:

Виконайте завдання!

 Тестове завдання:

1.  1Молекули яких речовин виконують в організмі транспортну функцію?

Ануклеїнових кислот

Ббілків

Вфосфоліпідів

Гполісахаридів

2.     Основною речовиною у складі копит і рогів копитних тварин є

Асполука Кальцію.

Бкератин.

Вфібрин.

Гсполука Стронцію.

 

3.     Проаналізуйте опис: «Білки - біополімери, мономерами яких є залишки (1). До цієї групи належить пепсин, що забезпечує (2) функцію». Замість цифр в опис потрібно вписати слова, наведені в рядку. Укажіть правильний варіант.

А жирних кислот, 2 - транспортну

Б 1 - нуклеотидів, 2 - рухову

В 1 - глюкози, 2 - структурну

Г1 - амінокислот, 2 – каталітичну

4.     Опишіть молекулу гемоглобіну за наведеними ознаками.

За хімічною природою є:

1білком

2полісахаридом

3нуклеїновою кислотою

Функція:

1захисна

2транспортна

3каталітична

Є складником клітин системи:

1дихальної

2кровоносної

3опорно-рухової

5.     Вторинна структура білкової молекули утворюється за рахунок

Айонних зв'язків

Бводневих зв'язків

Вковалентних зв'язків

Ггідрофобних взаємодій

               Поміркуйте:
За яким критерієм ліпіди були об’єднані в одну групу?
Чим визначаються властивості жирів?
Як структура фосфоліпідів пов’язана з їхніми функціями?
У чому полягає енергетична функція жирів?
Завдяки яким своїм властивостям жири виконують терморегуля­торну функцію?
Чи можна налити в склянку ендогенну воду, що утворилася при окисненні жирів?
Які регуляторні функції можуть виконувати ліпіди?

Домашнє завдання: опрацюйте матеріал розміщений на блозі та виконайте завдання, опрацюйте пр. 15,16,складіть 12 тестових запитань в форматі ЗНО про нуклеїнові кислоти та білки ,складіть кросворд та тему вуглеводи.