Вітаю 7 та 10 клас!

Сьогодні 19 січня 2024 р.

7 Клас

Тема. Узагальнення знань з теми: "Різноманітність тварин."

Контрольна робота №2 з теми: "Різноманітність тварин."

Варіант 1

1. Який з представників належить до хрящових риб:

а) манта;               б) сом;             в) щука;              г) короп.

2. За допомогою якого органа кісткові риби здатні сприймати рух води та течію:

а) плавці;      б) зяброві кришки;       в) бічна лінія;      г) плавальний міхур.

3. Представником хвостатих амфібій є:

а) ропуха;           б) тритон;          в) черв’яга;          г) кумка.

4. Хто з представників рептилій належить до змій:

а) веретільниця;         б) хамелеон;         в) вуж;          г) жовтопуз.

5. Який з птахів належить до перелітних:

а) дятел;             б) горобець;             в) ворона;           г) лелека.

6. Яка з тварин є представником однопрохідних ссавців:

а) заєць;             б) єхидна;             в) мурахоїд;           г) кенгуру.

7. Установіть відповідність між структурами та представниками хребетних тварин, яким вони притаманні:

1) потові залози                                           а) пінгвін;

2) пір’я                                                         б) вовк;

3) зяброві кришки                                       в) квакша;

4) резонатори                                              г) сом.

8. Установіть відповідність між структурами та представниками хребетних тварин, яким вони притаманні:

1) молочні залози                                        а) пінгвін;

2) кіль                                                           б) гадюка;

3) отруйні зуби                                            в) лосось;

4) бічна лінія                                               г) качкодзьоб.

9. Яку роль відіграють амфібії в природі?

10. Яку роль відіграють риби в житті людини?

11. Визначте особливості зовнішньої будови організмів, зображених на малюнках А та В, у зв’язку з пристосуванням до умов існування. До яких груп тварин вони належать?

12. Визначте особливості зовнішньої будови організмів, зображених на малюнках Б та Г, у зв’язку з пристосуванням до умов існування. До яких груп тварин вони належать?

А	Б	В	Г

 Варіант2

1. Який з представників належить до хрящових риб:

а) камбала;           б) риба-молот;           в) окунь;            г) йорж.

2. За допомогою якого органа кісткові риби здатні змінювати свою плавучість:

а) печінка;         б) зябра;          в) жовчний міхур;         г) плавальний міхур.

3. Представником безхвостих амфібій є:

а) саламандра;           б) тритон;           в) черв’яга;          г) кумка.

4. Хто з представників рептилій належить до ящірок:

а) гадюка;           б) хамелеон;            в) вуж;          г) жовтопуз.

5. Який з птахів належить до осілих:

а) грак;          б) горобець;          в) зозуля;          г) соловейко.

6. Яка з тварин є представником комахоїдних ссавців:

а) землерийка;         б) нерпа;         в) їжак;         г) качкодзьоб.

7. Установіть відповідність між структурами та представниками хребетних тварин, яким вони притаманні:

1) плавальний міхур                                   а) страус;

2) цівка                                                         б) хохуля;

3) зовнішнє вухо                                         в) саламандра;

4) відкрита слизова шкіра                          г) короп.

8. Установіть відповідність між структурами та представниками хребетних тварин, яким вони притаманні:

1) кіль                                                            а) акула;

2) вібриси                                                      б) агама;

3) двокамерне серце                                     в) тигр;

4) рогові луски                                              г) пінгвін.

9. Яку роль відіграють риби в природі?

10. Яку роль відіграють амфібії в житті людини?

11. Визначте особливості зовнішньої будови організмів, зображених на малюнках А та В, у зв’язку з пристосуванням до умов існування. До яких груп тварин вони належать?

12. Визначте особливості зовнішньої будови організмів, зображених на малюнках Б та Г, у зв’язку з пристосуванням до умов існування. До яких груп тварин вони належать?

А	Б	В	Г

Домашнє завдання: виконати контрольну роботу та надіслати для перевірки(бажано сьогодні!)

Виконані завдання надсилайте на Viber!

10 клас

Тема1. Регуляція активності генів у еукаріотичних клітин.
Тема 2. Каріотип людини та його особливості.

Тема1

Дайте відповідь на запитання:

1. Де міститься генетичний матеріал у еукаріотичних клітинах?

2. Чи всі гени є рівнозначними у функціональному відношенні?

3. Як ви вважаєте, чи може здійснюватися регуляція активності окремих генів? Якщо так, то як саме?

Регуляторні гени теж містять інформацію про структуру молекул білків або РНК. Але їхнє завдання — регулювати роботу структурних генів. Вони можуть її прискорити чи вповільнити. Або й зовсім припинити синтез продукту гена, який клітині на певний час не потрібен. Ці гени можуть діяти на різних етапах синтезу продуктів генів. Вони здатні впливати як на синтез або дозрівання РНК, так і на синтез білка.
Навіщо потрібна регуляція роботи генів?
У геномі еукаріотів міститься кілька тисяч генів, але для життєдіяльності й виконання своїх функцій кожній окремій клітині потрібно набагато менше генів. Так, у ссавців нервовій клітині зорового нерва не треба виробляти ферменти слини або статеві гормони. А клітині м’язів не потрібний синтез гемоглобіну. Тому більша частина генів у клітинах є неактивною, «вимкненою».
Але й ті гени, які працюють не завжди, повинні працювати однаково інтенсивно. Якщо є потреба у виробленні травних ферментів, то гени, які їх виробляють, працюють активно. А коли потреба минає, інтенсивність їхньої роботи слід зменшувати. Таким чином клітини економлять ресурси організму.
Характерною особливістю еукаріотів є те, що кількість генів у них менша (часто набагато менша), ніж кількість білків, які синтезуються в їхніх клітинах. Це стало можливим завдяки тому, що з одного гена організм може отримувати кілька функціональних продуктів (молекул білків).
Саме для вирішення перелічених проблем і потрібні механізми регуляції реалізації спадкової інформації. І еукаріоти здійснюють таку регуляцію надзвичайно ефективно.
Експресія генів
Унаслідок дії регуляторних механізмів змінюється експресія генів. Експресія генів — це процес, під час якого спадкова інформація певного гена використовується для синтезу його продукту (молекули білка або РНК) . Якщо експресія збільшується — продукту синтезується більше, а якщо зменшується — продукту синтезується менше.
Експресія може змінюватися як напряму (шляхом дії регуляторних генів) так і опосередковано (як побічний ефект дії іншого гена, наприклад, за умови недостатнього синтезу речовини, яка є субстратом для роботи ферменту).

Перегляньте відео:

Процес експресії гена складається з кількох етапів
1. Код гена ДНК перетворюється в код про-іРНК. Перший етап експресії називається "транскрипцією".
2. Складна молекула про-іРНК зазнає "процесингу", внаслідок чого значно зменшується за розмірами. Утворюється зріла ІРНК, зчитування інформації з якої спрощується. Біологічний зміст процесингу - полегшення доступу до спадкової інформації.
3. Інформаційна РНК за участю тРНК вибирає необхідні амінокислоти і зв'язує їх на рибосомі відповідно до послідовності амінокислот у молекулі білка. Цей процес називається трансляцією.
4. Синтезований поліпептид зазнає модифікації і впливає на морфологічну або функціональну ознаку (фенотип) клітини або організму. Цей процес називається "експресією".
Всі етапи експресії генів відбуваються з використанням енергії під впливом десятків ферментів.
Основою експресії генів є молекулярні процеси транскрипції, процесингу, трансляції і модифікації.
У процесі транскрипції бере участь не тільки інформативна частина гена, але й інші регуляторні і структурні ділянки. Про-іРНК містить багато елементів, які характерні для ДНК. Процесинг істотно модифікує про-іРНК, яка перетворюється на ІРНК і містить значно менше структурно-функціональних елементів. Внаслідок трансляції на основі ІРНК утворюються молекули цілком іншої природи - білки, що не мають нічого спільного з нуклеїновими кислотами, мають інші властивості та організацію. Модифікація поліпептиду призводить ще до одного природного явища - появи складної просторової організації молекули білка. Відбувається перехід лінійної інформації ДНК і РНК у просторову організацію протеїну, що, зокрема, є складовою специфічної просторової взаємодії молекул у живому організмі, яка є основою життя.
Регуляція експресії генів. Генетичний апарат - це тонко регульована система. Відомо, що гени не проявляють постійної активності. Ген перебуває в неактивному стані, але коли є необхідність, він активується, а це, зокрема, зумовлює синтез відповідного білка. Таким чином, клітинам властивий механізм, що контролює кількість будь-якого ферменту в певний проміжок часу. Синтез білків регулюється генетичним апаратом і факторами внутрішнього і зовнішнього середовища.
У 1961 р. французькі біологи Ф. Жакоб і Ж. Моно запропонували механізм регуляції генів, який було названо гіпотезою оперона.
ОПЕРОН- це послідовність спеціальних функціональних сегментів ДНК та структурних генів, які кодують синтез певної групи білків одного метаболічного ланцюга, наприклад, ферментів гліколізу. Регульована одиниця транскрипції складається з наступних структурних частин: 1) ген-регулятор, який контролює утворення білка-репресора; 2) промотор - ділянка ДНК, до якої приєднується РНК- полімераза і з якої розпочинається транскрипція; 3) оператор - ділянка промотора, яка може зв'язувати репресор; 4) структурні гени - ділянки ДНК, які кодують іРНК конкретних білків; 5) термінаторна ділянка ДНК, яка несе сигнал про зупинку транскрипції.

Біологічний диктант

Вставте пропущені слова:

Тема2

КАРІОТИП — сукупність ознак (кількість, розміри, форма та ін.) повного набору хромосом, що притаманна клітинам організму або біологічного виду. Каріотип людини містить 46 хромосом (23 пари). 22 пари називаються аутосомами, 23-тя — статевими хромосомами.

Перегляньте відео:

          Хромосома під час метафази складається з двох хроматид, сполучених центромерою. центромера поділяє хромосому на два плеча.

          За положенням центромери розрізняють чотири типи хромосом:

• метацентричні — центромера поділяє хромосому на дві рівні частини;

• субметацентричні — центромера поділяє хромосому на дві нерівні плечі;

• аероцентричні — центромера розташовується майже на кінці хромосоми, і хромосома має одне велике й одне майже непомітне плече;

• телоцентричні — паличкоподібні хромосоми із центромерою на самому кінці хромосоми.

          2. Хромосомний аналіз — метод виявлення порушень у структурі каріотипу

          Дослідження всіх елементів каріотипу людини відбувається за допомогою методу спеціального забарвлення та вивчення хромосом у світловому мікроскопі. Хромосомний аналіз допомагає визначити розміри та форми хромосом, їхню структуру, а також розташування первинних та вторинних перетяжок і неоднорідних ділянок у них.

          Для аналізу порушень каріотипу використовують зразок культури соматичних клітин, що діляться, статеві клітини, клітини крові (передусім лімфоцити), кісткового мозку та фібробластів. Найчастіше це відбувається так: зразок крові на 72 години поміщають у поживне середовище з додаванням речовини, що стимулює поділ клітин (для вивчення потрібні хромосоми на стадії метафази). За 1,5 години до завершення культивування додають колхіцин, що руйнує клітинні веретена поділу. Після завершення клітини переносять у гіпотонічний розчин калій хлориду та натрій цитрату, ядерна оболонка руйнується і хромосоми вивільняються у цитоплазму. Після цього клітини фіксують сумішшю метанолу та оцтової кислоти, і клітинну суспензію наносять на вологі предметні скельця і висушують на повітрі. Далі здійснюють забарвлення препарату.

          Зображення хромосом, що можна побачити у мікроскоп, фотографують і вивчають. У сучасних лабораторіях для цього використовують комп’ютерні програми Ikaros, Lucia Karyo, Каріо 3.1 та інші. Зазвичай аналізують не менш 30 зображень. Отримана інформація дозволяє розподілити хромосоми за групами і виявити відхилення.

          Найвідомішими сьогодні є такі аномалії:

• синдром Дауна (47 хромосом, зайва хромосома у 21-й парі);

• синдром котячого лементу (делеція короткого плеча 5-ї хромосоми);

• синдром Патау (47 хромосом, зайва хромосома у 13-й парі);

• синдром Клайнфельтера (47 хромосом, зайва статева хромосома XXY);

• синдром Шерешевського-Тернера (45 хромосом, відсутня одна Х-хромосома);

• полісомія за Х-хромосомою (47 хромосом, три статеві хромосоми ХХХ).

Домашнє завдання: опрацювати матеріал на блозі та пр. 28, 30; дати відповідь на запитання 6-8 ст. 191; Підготувати повідомлення «Сучасні молекулярно-генетичні методи досліджень спадковості людини»; «Яке значення хромосомного аналізу?».

Начало формы

Виконані завдання надсилайте на Viber!