Вітаю 8 та 11 клас!

Сьогодні 17 січня 2023 р.

8 Клас 

Тема. Імунна система . Імунітет. Специфічний та неспецифічний імунітет. Імунізація.

Повтор вивченого.

Мозковий штурм:

1.    Що входить до складу внутрішнього середовища організму?

2.    Що входить до складу крові людини?

3.    Які функції виконує плазма крові?

4.    Що є основою плазми?

5.    Чому кров солона на смак?

6.    Яка концентрація солі в крові?

7.    Як називають рідину з такою концентрацією

8.    Які речовини ще є в плазмі?

9.    Назвіть формені елементи крові?

10.Яку функцію виконують червоні кров’яні тільця?

11. Яку функцію виконують білі та безбарвні кров’яні тільця

      12. Які бувають види лейкоцитів ?

Вивчення нового матеріалу.

Протягом існування людства його вражали багаточислені епідемії, які спустошували села, міста. Так страшна епідемія чуми, так званої «Чорної смерті», в ХІУ столітті в Європі забрала 15 млн. людських життів. Від епідемій  віспи загинуло 400 млн., а що залишилися в живих осліпли назавжди.  За історію людства відомі 6 епідемій холери, остання в1992-1993 рр. в Індії, Бангладеш. Епідемія грипу «Іспанки» в 1918-1919рр. забрала сотні тисяч людей – в наші дні «азіатський», «гонконзьський», «свинячий грип». Проте навіть у самий розпал епідемії не всі люди хворіли. Чому ?

 Серед асоціацій ми з вами виділили такі слова як здоров’я , хвороби.

Давайте спробуємо відповісти що впливає на здоров’я людини ( Віруси, канцерогени, забруднення, токсини, грибки, бактерії, мікроби) (Один із учнів записує відповіді на дошці).

А імунітет покликаний захищати організм від таких впливів. Отже давайте спробуємо сформулювати що таке імунітет.

Імунітет – це здатність організму захищати власну цілісність і біологічну індивідуальність організму.

Давайте знайдемо в підручнику  визначення Імунітету – здатність організму розпізнавати чужорідний матеріал та мобілізувати клітини й речовини  на швидке його видалення.

                                          «Органи імунної системи». 

Центральні органи	Периферичні органи
Утворення та навчання лейкоцитів	Тренування та зберігання лейкоцитів
1.    Кістковий мозок 2.    Тимус (загрудинна залоза)	1.    Селезінка 2.    Лімфатичні вузли 3.    Мигдалики. 4.    Апендикс

За рахунок імунних органів здійснюється імунна регуляція (імунна відповідь).  Імунна регуляція – це регуляція за допомогою хімічних сполук і клітин, що поширюються в організмі рідини внутрішнього середовища для забезпечення захисного впливу на клітини, тканини й органи.

Форми імунітету.

Неспецифічний імунітет
  Це форма імунітету, який здійснюється різними речовинами, що їх виділяють спеціальні залози шкіри, травної, дихальної системи, слизової оболонки; бар’єр, який затримує сторонні тіла й не допускає їх у внутрішнє середовище організму. До неспецифічних факторів належать і клітини пожирачі – фагоцити, які містяться в крові, а також у різних органах. Вони діють на всі організми, незалежно від їхньої природи.
Специфічний імунітет
Це форма імунітету, коли організм здатний розпізнавати та знищувати тільки певний вид мікроорганізмів. Він є вирішальним в боротьбі з інфекціями. Цю форму імунітету забезпечують антитіла та Т-лімфоцити, які утворюються у тимусі (вилочковій залозі). Тому їх назвали тимус-залежними або Т-лимфоцитами. Зустрівшись із мікроорганізмами, вони «запам’ятовують» його будову і передають інформацію про цей тип мікроорганізмів наступним поколінням Т-лімфоцитів. Отже, Т-лімфоцити захищають організм від тих мікроорганізмів, які вони запам’ятали.

Антигени – речовини які сприймаються організмом як сторонні й викликають специфічну імунну реакцію.

Антитіла – особливі білки, що мають здатність специфічно зв’язуватися з антигенами й нейтралізувати їх.

Висновок. У здійсненні неспецифічного та специфічного імунітету беруть участь речовини (антитіла В-лімфоцитів), забезпечуючи гуморальний імунітет, та клітини, які здійснюють клітинний імунітет (Т-лімфоцити).

   Імунна відповідь
Сукупність реакцій , що виникають в організмі на чужорідний матеріал називається імунною відповіддю.

                             « Форми імунної відповіді»

Форми імунної відповіді	Механізм відповіді
Клітинний імунітет	- за участю Т-лімфоцитів; -за участю фагоцитів
Гуморальний імунітет	-        за участю антитіл; -        за участю інтерферонів.
Імунологічна пам’ять	-        утворення довго живучих Т і В лімфоцитів
Імунологічна толерантність	-        вибіркова відсутність відповіді на антиген
Алергічні реакції	-        підвищена імунна відповідь

Види імунітету

Види імунітету

Природній	Штучний
1.    Вроджений   (антитіла присутні з дня народження) 2.    Набутий (виробляється після перенесення інфекційних захворювань)	1.    Активний (виникає внаслідок профілактичного щеплення, вакцинацій; має тривалий захист). 2.    Пасивний (виникає після лікувального щеплення, сироватка с готовими антитілами; має короткочасний захист.)

  Щеплення та необхідність щеплень.

З історії!

У 1796 році першим в світі винайшов та застосував щеплення від віспи англійський лікар Дженнер Едвард. Ця хвороба була довгий час причиною смертності людей. Дженнер відкрив, що щеплення коров’ячої віспи дає людині імунітет від натуральної віспи. Він запропонував термін «вакцинація» (vaccina –коров’яча віспа).

До речі, лікар був дуже цікавою особистістю. Він був знайомий з повір’ям, яке існувало серед доярок і селян, що люди хворіють коров’ячою віспою – безпечною хворобою рогатої худоби, яка однак, може передаватися людям, - потім ніколи не заражаються віспою.

  У травні 1796 р. Дженнер зробив щеплення Джеймсу Фіппсу, восьмирічному хлопчику, речовиною , узятою з прищика коров’ячої віспи на руці доярки. Як і очікувалося, дитина захворіла коров’ячою віспою , але незабаром видужала. Через кілька тижнів Дженнер прищепив йому справжню віспу. Як він і сподівався, у хлопчика не було ніяких симптомів зараження. Далі Дженнер опублікував декілька наукових праць, які поклали початок техніці вакцинації у всьому світі. Лікар не зробив жодної спроби витягти зі свого винаходу особисту вигоду. Однак в 1802 році британський парламент в подяку присвоїв йому премію в 10000 фунтів, а через кілька років нагородив ще 20000 фунтів.

Французький вчений Луї Пастер довів, що хвороби, які тепер називають інфекційними, можуть виникати тільки в результаті проникнення в організм із зовнішнього середовища мікробів.
Відкриття Луї Пастера:
-        Відкрив багато хвороботворних мікроорганізмів, які викликають такі важкі захворювання, як сибірська виразка. Пологова гарячка, сказ, куряча холера, краснуха у свиней.
-        Вакцина для прививки (щеплення ), яка попереджає конкретну хворобу.
-        Останнє найвеличніше відкриття Пастера – вакцина проти сказу.
 У 1885 році Луї Пастером була розроблена вакцина від сказу – захворювання яке 100% закінчується смертю хворого. Існує легенда, що в дитинстві майбутній вчений побачив людину, укушену скаженим вовком. Маленького хлопчика дуже збентежила страшна картина припікання місця укусу розпеченим залізом. Але коли Пастер таки створив вакцину, він довго  не наважувався перевірити ефективність антирабічної вакцини на людях. Зрештою, він вирішив перевірити дію щеплення на собі. Але допоміг випадок: до нього привезли хлопчика, покусаного скаженою собакою. У будь якому випадку дитина б померла, тому Пастер увів протиправцеву сироватку дитині.
  У ХХ столітті видатними вченими були розроблені й успішно застосовуються щеплення від поліомієліту, гепатиту, дифтерії, кору, паротиту, краснухи, туберкульозу, грипу. Завдяки вакцинації у світі було викоренено натуральну віспу, у багатьох країнах – правець новонароджених.

Вакцинація – найефективніший спосіб захисту від інфекційних захворювань. Імунна система реагує на введену вакцину, виробляючи імунітет проти інфекції, і таким чином формує у людини захист проти хвороби.
Чи дає щеплення гарантію, що людина не захворіє?
Щеплення такої гарантії не дає.
Людина може захворіти. Але більшість хвороб страшні своїми ускладненнями. Щеплення дає гарантію, що хвороба не стане смертельною або не призведе до серйозних порушень у здорової людини. Щеплення не формує пожиттєвий імунітет. Переважно, дія щеплення триває десять років. Але завдяки масовому щепленню в суспільстві формується так званий «колективний імунітет». Колективний імунітет – це достатня кількість людей у якійсь конкретній спільноті (не менше 95% населення), які мають достатній рівень імунітету проти того чи іншого інфекційного захворювання. Якщо 95 % людей мають імунітет проти інфекційного захворювання воно не пошириться територією країни, навіть завезене з іншої держави. Колективний імунітет захищає людей ( особливо дітей) котрим не можна проводити вакцинацію через постійні чи тимчасові протипоказання.
В Україні цей відсоток значно нижчий. Експерти називають різні цифри (60 – 80 %). Це створює умови для спалаху хвороб, як зараз відбувається із кором.
Тож подумайте чи варто ризикувати своїм здоров’ям і життям відмовляючись від вакцинації ?

Також ви можете переглянути відео до теми:

Закріпимо вивчене.

Завдання1

"Так чи ні"

  Імунітет це здатність організму розпізнавати чужорідній матеріал та мобілізувати клітини й речовини на швидке його видалення. 

  До неспецифічних факторів належать клітини-пожирачі –фагоцити .

   Антигени – це білки .

 -Пасивний імунітет тривалий .

  Природній вроджений імунітет передається від матері до дитини.

  Імунітет після перенесеної хвороби називається набутим .

  Імунітет підвищується під впливом повноцінного харчування .

Завдання 2

Біологічна задача

 - Піддослідну групу лабораторних мишей вирощували у стерильних умовах, годували їжею, яка пройшла спеціальну антибактеріальну обробку. Контрольна група лабораторних мишей росла і харчувалась у звичних умовах. Потім мишей із двох груп випустили жити в однакові природні умови. У мишей якої з цих груп і чому була вище смертність? Більша кількість хвороб?

- Вчені проводили такі досліди: у пробірку з кров’ю людини, яка перехворіла на дифтерію, добавляли мікроорганізмів дифтерії – вони гинули. У другу пробірку з кров’ю людини, яка не хворіла на дифтерію добавляли ці мікроорганізми – вони не гинули. Чому?

- Чому під час епідемії для боротьби з інфекцією використовують не вакцинацію, а імунізацію (введення лікувальних сироваток) населення?

Завдання 3

Зробіть вивсновки відповідні даній темі.

Домашнє завдання: опрацювати матеріал розміщений на блозі або опрацювати пр.53 ст. 182, занотувати та вивчити нові терміни та поняття, виконати завдання розміщені на блозі.

Виконані завдання надсилайте на Viber!

11 Клас

Тема. Сучасні екологічні проблеми у світі та в Україні.
Тема. Види забруднення, їхні наслідки для природних і штучних екосистем та людини. Поняття про якість довкілля. Критерії забруднення довкілля.

                                     Сучасні екологічні проблеми у світі та в україні.

Поміркуйте!

Блакитна іграшкова куля (англ. The Blue Marble) - відома фотографія Землі, зроблена 7 грудня 1972 р. командою космічного апарату «Аполлон-17» на відстані приблизно 45 000 км. Блакитна іграшкова куля була першою чіткою фотографією освітленої частини Землі. Вона була опублікована під час становлення інвайронменталізму (соціального екологічного руху) та розглядається як відображення тендітності, вразливості Землі. А що таке інвайронментологія?

 З історії відкриттів

Ще з прадавніх часів людина використовувала природу як джерело ресурсів для свого існування. Під впливом господарської діяльності навколишнє середовище змінювалося. Але значних негативних змін воно почало зазнавати з середини ХІХ століття у зв'язку з «промисловою революцією» - активним розвитком машинного виробництва, застосуванням недосконалих технологій, інтенсивним використанням природних ресурсів. Постала необхідність у науці, яка змогла б виявити причини негативних змін і розробити методи їх подолання.

Поява 1859 року книги Чарлза Роберта Дарвіна «Походження видів шляхом природного добору, або збереження обраних порід у боротьбі за життя» стала поштовхом до розвитку екології як науки. У цій праці Ч. Р. Дарвін розкрив роль навколишнього середовища в природному доборі. Під впливом робіт Ч. Р. Дарвіна наукові основи екології заклав німецький учений Ернст Геккель. Завдяки роботам німецького зоолога, ботаніка Карла Августа Мебіуса друга половина XIX ст. позначена становленням нової галузі екології - біоценології.

У 30-х роках XX ст. постала нова галузь екології - популяційна екологія, для якої об'єктом вивчення стали проблеми внутрішньовидової організації та динаміки чисельності популяцій. ЇЇ засновником є англійський учений Чарльз Сазерленд Елтон. У 1935 р. Артур Тенслі обґрунтував поняття екосистеми. Розвиток екосистемного аналізу привів до появи вчення про біосферу, автором якого був перший президент Української академії наук Володимир Вернадський. У 70-90-х роках ХХ ст. значну роль у становленні екології відіграли наукові праці американського вченого Юджина Одума.

СЕРЕДОВИЩЕЗНАВСТВО, або інвайронментологія (від англ. Environmental Science) - наука про стан довкілля і місце людини в ньому.

Серйозними передумовами для становлення інвайронментології стали:

• Стокгольмська конференція з питань навколишнього середовища (1972) та створення Наукового комітету з проблем навколишнього середовища;
• Генеральна Асамблея ООН та створення Міжнародної комісії з навколишнього середовища і розвитку під керівництвом Г. Х. Брундтланд (1982);
• Конференція ООН з довкілля і розвитку у Ріо-де-Жанейро (1992) і декларація «Програма дій. Порядок денний на ХХІ століття» щодо поступового переходу до сталого розвитку суспільства.

Об'єктом досліджень інвайроментології є соціосфера як «самоорганізована, саморегульована планетна система, до якої належать біосфера, охоплені виробничою діяльністю геосфери та прилеглий до Землі космос, а також людське суспільство з усіма наслідками його ... Діяльності» (М. А. Голубець).

Спорідненою із середовищезнавством є охорона довкілля.

ОХОРОНА ДОВКІЛЛЯ (інвайронменталістика) - система заходів щодо раціонального використання природних ресурсів, збереження природних комплексів і забезпечення екологічної безпеки. 

Людство стикається з необхідністю розв'язання багатьох проблем, які виникають у результаті різкого погіршення якості навколишнього середовища.

Екологічна проблема - це зміна природного середовища в результаті антропогенних впливів, що спричинює порушення структури і функціонування природних систем і призводить до негативних соціальних, економічних та інших наслідків.

Ці проблеми можуть мати локальний характер - для окремих районів, областей і країни загалом. Ці проблеми можуть мати й глобальний характер, тобто впливати на цілі регіони світу й торкатися життєвих інтересів усього людства . У такому разі для їх розв'язання потрібна співпраця світового співтовариства.

Протягом останніх 50 років відбувається інтенсивне зростання чисельності населення планети та бурхливий науково-технічний прогрес, що спричинює погіршення стану багатьох екосистем планети, зменшення їхньої біопродуктивності й біорізноманітності.

Згідно з дослідженнями українських учених найбільшої шкоди завдають довкіллю:

• транспорт як головний забруднювач повітря, водойм і ґрунтів;
• промисловість як основне джерело утворення відходів (підприємства гірничо-добувного, хіміко-металургійного, машинобудівного, паливно-енергетичного, будівельного, агропромислового комплексів, а також комунальне господарство);
• енергетика (близько 80 % всіх шкідливих викидів у повітря, що є наслідком процесів добування, переробки й використання паливних енергоресурсів);
• сільське господарство; призводить до виснаження родючих чорноземів, забруднення ґрунтів пестицидами й добривами.

Завдання1

 Глобальні екологічні проблеми

За допомогою таблиці визначте сутність та причини глобальних екологічних проблем.

Назва	Сутність	Причини
Зміни глобального клімату
Стихійні лиха
Забруднення довкілля
Деградація земель
Скорочення об'ємів чистої води
Загроза продовольчій безпеці
Скорочення біорізноманіття

Види забруднення, їхні наслідки для природних і штучних екосистем та людини. Поняття про якість довкілля. Критерії забруднення довкілля.

 «Коли ми спостерігаємо захід сонця крізь смог над забрудненими водами нашої рідної землі, ми мусимо серйозно запитати себе, чи справді бажаємо, щоб в майбутньому якийсь історик з іншої планети сказав про нас: “За усієї їхньої геніальності та вмінь вони вичерпали дар передбачення, чисте повітря, воду, їжу та ідеї ”, - так говорив у своїй доповіді Генеральний секретар ООН У Тан. А що спричиняє забруднення довкілля і чи можна передбачити наслідки забруднення?

1. Джерела й види забруднення довкілля

          ЗАБРУДНЕННЯ ДОВКІЛЛЯ - це надходження в навколишнє середовище речовин та енергії, що призводить до порушення структури й функцій біосистем.

          Забруднення може статися внаслідок дії природних (землетруси, виверження вулканів, зсуви) і антропогенних (забруднення атмосферного повітря, водойм, ґрунту, екосистем) чинників.

          Основними антропогенними забруднювачами є: хімічна промисловість, металургія (чорна та кольорова), сільське господарство, енергетика (нафтопереробні заводи, ТЕС, ТЕЦ, ГЕС, АЕС), транспорт (передусім автомобільний).

          Класифікація забруднень:

* за тривалістю дії  - стійкі та нестійкі;

* за впливом на біоту - забруднювачі прямої й непрямої дії;

* за походженням - первинні й вторинні;

* за природою:

·  механічне - засмічення довкілля стійкими продуктами діяльності (пластмасові вироби, скло, цегла), відходами гірничодобувної промисловості;

·  фізичне - забруднення, пов'язане зі змінами фізичних параметрів середовища (теплове, світлове, електромагнітне, радіаційне, шумове, електромагнітне забруднення), пов'язане з роботою високовольтних ліній електропередачі, електростанцій, телерадіостанцій, а також мікрохвильових печей, комп'ютерів, мобільних телефонів);

·  хімічне - привнесення в довкілля ксенобіотиків або великої кількості речовин, що є найзначнішою формою забруднення: забруднення сполуками важких металів, нафтове забруднення, фармакологічне забруднення; у глобальному масштабі переважають шість забруднювачів: Плюмбум, Кадмій, Хром, ртуть, пестициди та радіонукліди;

·  біологічне - привнесення й масове розмноження в довкіллі організмів: зоогенне (наприклад, вселення колорадського жука), фітогенне (наприклад, поширення опунції), мікробіогенне (наприклад, масове розмноження ціанобактерій), генетичне (пов'язане з розвитком генної інженерії).

          Отже, забруднення довкілля відбувається внаслідок надходження нехарактерних механічних, хімічних, фізичних або біологічних забруднювачів.

          2. Наслідки забруднення для екосистем і людини

          Екологічними наслідками забруднення є результат дії різних видів забруднення, що виявляється у негативних змінах стану й функціонування біосфери, природних і штучних екосистем, популяційних механізмів саморегуляції та процесів життєдіяльності організмів.

          Серед екологічних наслідків біосферного забруднення глобального значення набули парниковий ефект, озонові діри, кислотні опади, смог, цвітіння води, евтрофікіція водойм та ін.

          На рівні екосистем привнесення або вилучення певних речовин спричиняє порушення їх структури й функціонування (н-д: збільшення або зменшення таксономічного різноманіття екосистеми, зниження первинної продуктивності екосистеми, що впливає на видовий склад редуцентів і консументів, її стійкість і стабільність та ін.)

          На популяційно-видовому рівні у більшості видів рослин спостерігаються: зниження енергії проростання насінин, гальмування процесів росту й розвитку, морфологічні порушення кореневої системи та пагонів. У природних популяціях тварин змінюються вікова, генетична, просторова й статева структура, інтенсивність розмноження, вік досягнення статевої зрілості та ін. Найбільший негативний вплив відчувають живі організми, чия життєдіяльність пов'язана з ґрунтом (едафобіонти) та дном водойм (бентос), оскільки саме в цих ділянках накопичуються забруднювачі.

          На рівні організмів найвразливішими до забруднення є тканини, у яких відбуваються активні процеси поділу. Через те меристеми зелених рослин, ретикулярні тканини червоного кісткового мозку хребетних тварин і людини зазнають найбільшої шкоди. Результатом такого впливу є онкологічні захворювання.

          Отже, наслідки забруднення ведуть до змін стану довкілля, порушень екологічних процесів і зв'язків на усіх рівнях організації життя.

          3. Критерії забруднення довкілля

          ЯКІСТЬ ДОВКІЛЛЯ - міра відповідності навколишнього середовища і природних умов потребам людей та інших організмів.

          Організаційні засади оцінювання впливу на довкілля, спрямованого на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екобезпеки, охорони довкілля, раціонального природокористування, регулюються Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» від 2017 р. Для визначення, обмеження, передбачування змін й якості довкілля застосовують певні механізми. Це екологічна експертиза, екологічні нормування, прогнозування, сертифікація, стандартизація, ліцензування, екологічний аудит.

          Екологічне нормування - це закріплення на законодавчому рівні певних правил, вимог, стандартів щодо охорони довкілля, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.

          Система екологічних нормативів якості довкілля включає:

·  1) нормативи екологічної безпеки (наприклад, нормативи якості атмосферного повітря);

·  2) гранично допустиму кількість викидів і скидів у довкілля забруднювачів (наприклад, гранично допустима концентрація, ГДК - максимальний рівень забруднення, що його людина витримує без шкоди своєму здоров'ю);

·  3) рівні шкідливого впливу забруднювачів (наприклад, усі шкідливі речовини за ступенем дії на організм людини поділяють на такі класи безпеки: І - надзвичайно небезпечні (ртуть, нікель), ІІ - високонебезпечні (сірководень, нітроген (IV) оксид), ІІІ - помірно небезпечні (сажа, цемент), IV - малонебезпечні (бензин, фенол).

          Екологічне прогнозування - це діяльність із застосуванням специфічних методів для передбачення можливих змін довкілля. Результатом прогнозування є екологічний прогноз, прогнозні карти тощо.

          Існує три основні групи методів прогнозування: методи експертного оцінювання (способи отримання інформації за участі спеціалістів-експертів), методи екстраполювання (перенесення даних, отриманих у певній галузі діяльності, на аналогічні галузі), методи моделювання процесів (створення спрощеної версії екологічного процесу).

Також перегляньте відео:

          Отже, однією з обов'язкових умов організації охорони довкілля є створення системи критеріїв визначення якості довкілля.

Завдання 2

 Види забруднювачів.

          Визначте належність наведених забруднювачів:

 1) ВІЛ; 2) чадний газ від неповного згоряння; 3) електромагнітні поля високовольтних ліній; 4) штучні ізотопи Цезію, Стронцію; 5) теплі води електростанцій; 6) шум транспорту; 7) оксиди Нітрогену металургійних заводів; 8) Кадмій у золі під час спалювання сміття на звалищах; 9) пестициди; 10) поліетиленові пакети, пластмасові пляшки; 11) стічні води цукрового заводу, м'ясокомбінату; 12) сполуки Хлору з цементного заводу. Обґрунтуйте твердження про комплексний вплив та взаємодію основних видів забруднювачів.

Хімічні	Біологічні	Фізичні	Механічні

Домашнє завдання: опрацювати матеріал розміщений на блозі або пр. 22-23 ст. 140-152, занотувати та вивчити нові терміни та поняття, виконати завдання розміщені на блозі ; створити проект зі ст. 152 завдання 9 "Проект для дружньої компанії".

Виконані завдання надсилайте на Viber!