Доброго дня 7 та 10 клас!

Сьогодні 2 лютого 2024 р.

7 Клас

Тема. Травлення тварин. Різноманітність травних систем.

Пригадаймо, що таке живлення!

Живлення  — надходження в організм і засвоєння ним речовин, необхідних для забезпечення енергетичних витрат, будови і відновлення тканин. Поживні речовини потрапляють до організму тварин з їжею.

З історії!

Павлов І.П. (1849–1936), лауреат Нобелівської премії з фізіології й медицини

(1904), порівнював травлення з конвейєрним хімічним виробництвом. Він писав: «Сировина, що поступає на завод, проходить довгий ряд відділів, у яких зазнає механічної й хімічної обробки і через незліченні бічні ворота надходить у магазини тіла. Крім основної лінії відділів, є ряд бічних фабрик, що виготовляють реактиви для обробки сировини».

Як ви розумієте таке порівняння видатного науковця?

Травлення  - це сукупність процесів: 

    механічного подрібнення їжі та її переміщення по травній системі;

    хімічного розкладання за допомогою травних ферментів;

     всмоктування поживних речовин.

Травлення забезпечує організм тварини потрібною енергією та будівельним матеріалом.

Типи травлення

Травлення у більшості тварин відбувається всередині організму. Їжа надходить у кишкову порожнину або в травну систему, де й зазнає змін. У деяких тварин травлення починається поза організмом. Наприклад, павуки

за допомогою хеліцер із кігтиками вводять у тіло жертви отруту, яка й розщеплює вміст тіла на рідку масу. За місцем проходження травлення виділяють два його типи – організмове й позаорганізмове. Травлення усередині організму здійснюється за допомогою ферментів, які зосереджуються в клітинах, на поверхні клітин або виділяються в порожнини органів травлення. За цією ознакою розрізняють три типи організмового травлення: внутрішньоклітинне, позаклітинне та приклітинне.

Значення травної системи:

-        Забезпечує організм поживними речовинами для життєдіяльності, росту, розвитку.

          Харчові продукти містять поживні речовини і мають рослинне, або тваринне походження.

          Основні поживні речовини: білки, жири, вуглеводи, вітаміни, вода, мінеральні солі..

Особливості будови травної системи 

Ділянка травної системи	Органи	Що відбувається
Ділянка прийому їжі	Ротові органи: зуби, щелепи, язик тощо	Подрібнення або всмоктування їжі, у деяких тварин починається процес травлення
Ділянка проведення їжі	Стравохід, воло	Переміщення їжі до ділянок, де відбувається травлення
Перша ділянка травлення	Шлунок	Розщеплення частини органічних речовин
Друга ділянка травлення	Передня частина кишечника	Розщеплення органічних речовин, які не були розщеплені на першій ділянці травлення
Ділянка всмоктування продуктів травлення	Середня частина кишечника	Всмоктування продуктів розщеплення їжі
Ділянка накопичення неперетравле-них решток	Задня частина кишечника	Накопичення неперетравле-них решток, активна діяльність симбіотичних мікроорганізмів

Тип тварин	Порівняльна характеристика типів тварин. Травна система
Тип кишковопорожнинні	Порожнинна, або внутрішньоклітинна
Тип плоскі черви	Кишківник замкнений, редукований, поживні речовини надходять через поверхню тіла.
Тип кільчасті черви	Рот→глотка→стравохід→воло→шлунок→кишка→ анальний отвір
Тип членистоногі	Рот →стравохід→ шлунок→кишківник→анальний отвір→ печінка – травна залоза
Тип молюски	Рот→язик, вкритий зубчиками→глотка→стравохід→шлунок→кишка→ анальний отвір. Печінка – травна залоза. Або: Ввідний сифон→мантійна порожнина→рот→стравохід→шлунок (печінка)→кишка→вивідний сифон
Тип хордові(загальна характеристика)	Рот→глотка→стравохід→шлунок→кишечник (травні залози)→анальний отвір (клоака у амфібій і птахів)

Також перегляньте відео про живлення та травлення, а також про травні системи різних тварин:

Закріпимо вивчене!

Дайте відповідь на запитання:

1. Що таке травлення тварин?

2. Назвіть основні типи травлення тварин.

 3. Назвіть основні функції травної системи.

4. Які два типи травних систем можна виділити у тварин?

5. Назвіть основні органи травлення тварин.

6. Як у тварини відбувається травлення,та чому вони мають різну будову травних систем?

Домашнє завдання: опрацювати матеріал на моєму блозі, занотувати головне та вивчити, пр. 31 підруч.;     Скласти у зошиті таблицю за наступним зразком:

Тип тварини	Будова систем:
	травної системи	дихальної системи	Кровоносної системи

Творче завдання: створити модель травної системи ссавця.

10 Клас

Тема1. Позахромосомна спадковість у людини.

Тема2. Закономірності мінливості людини. 

Тема1

Дайте відповідь на запитання:

1) Що ви знаєте про ген? Якою є його хімічна природа?               

2) Скільки генів можуть визначати особливості того чи іншого організму?                                                                                            

3) Що ви знаєте про геном прокаріот і еукаріот?                            

4) Як ви гадаєте, чи може цитоплазма передавати спадкову  інформацію?                                                                                        

5)  Чому мітохондрії та хлоропласти мають велику автономію порівняно з іншими органелами клітини?

Опрацюйте інфрмацію та занотуйте головне.

 Дослідження генома різних еукаріотичних організмів показали, що кількість ДНК у ядрі перевищує необхідну для кодувавші всіх структурних генів більше ніж у 10 разів. Причини цього явища різні. По-перше. ДНК еукаріотів містить велику кількість послідовностей нуклеотидів, кожна з яких повторюється до сотень тисяч разів. По-друге, частина ДНК взагалі не несе генетичної інформації. По-третє, є багато регуляторних генів, які не кодують структуру білків або РНК.

Гени еукаріотів складаються з окремих блоків, одні з яких - екзони (від англ. експрешн - вираження) несуть інформацію про структуру певних сполук (наприклад, білків), а інші - інтрони (від англ. інтервент секвенс - проміжна послідовність) - ні . Окремі інтронів можуть включати від 100 до 1000 000 пар нуклеотидів і більше. Кількість інтронів усередині окремих генів може бути різною (у гені, який кодує структуру гемоглобіну, - 2, білка яйця - 7, білка-калагену курки - 51. Кількість інтронів специфічні для кожного гена. Гени копіюються в молекулі-попередниці іРНК (про-іРНК)1, звідки ін¬трони видаляються за допомогою особливих ферментів, а екзонн залиша¬ються і сполучаються ковалентними зв'язками в певному порядку. Так утворюється зріла іРНК. Цей процес називають еплайсингом (від англ. сплайс - сполучати) .

Тривалий час у генетиці існувало правило, згідно з яким кожний ген визначає синтез одного певного білка.

Позахромосомна (цитоплазматична) спадковість – спадковість за рахунок ДНК, розміщеної у мітохондріях, пластидах та клітинно­му центрі.

При позаядерній спадковості не зберігаються закономірності, відкриті Менделем і Морганом.

Пластиди в рослинній клітині мають свій генетичний апарат, білоксинтезувальну систему і розмножуються поділом, що свідчить про їх напівавтономність. Відомі мутації ДНК хлоропластів, що призводять до плямистості листків. Існують сорти ротиків, нічної красуні та деяких інших рослин, у яких поряд із зеленими листками трапляються строкаті з білими плямами – ділянками, позбавленими хлорофілу. Ознака строкатості передається тільки через яйцеклітину, тоб­то по материнській лінії.

Мітохондрії передаються також через яйцеклітину. Мутації в ДНК мітохондрій знайдені в найпростіших та дріжджів. Генетичний апарат мітохондрій не є самодостатнім, оскільки вони можуть синтезувати лише частину білків, необхідних для життєдіяльності.

У кукурудзи існують сорти з чоловічою стерильністю, яка передається через цитоплазму яйцеклітин; такі сорти широко використовуються в сільському господарстві при лінійних схрещуваннях; через відсутність власного пилку в цих ліній неможливе самозапилення, завдяки чому досягається перехресне запилення й отримання гібридів з підвищеною врожайністю.

Дослідження показали складні співвідношення «ген-ознака». Відомі явища взаємодії генів і їх множинної дії. Часто один ген може сприяти прояву відразу декількох ознак і навпаки.

Множинна дія генів (плейогронія) — процеси впливу одного гена на формування декількох ознак.

Так, ген, що зумовлює блакитне забарвлення у норки, знижує її плодовитість.

Комплементарна взаємодія генів — це взаємодія декількох неалельних генів, що призводить до розвитку однієї ознаки. Результатом взаємодії генів є колір шерсті у собак, коней, мишей, форми гребеня курей, плодів гарбуза, забарвлення квіток горошку запашного.

Полімерія — взаємодія, коли різні домінантні неалельні гени впливають на ступінь розвитку певного стану ознаки, що забезпечує мінливість організмів. Отже, генотип організмів є цілісною системою, що склалася історично. Цілісність генотипу зумовлена явищами множинної дії генів та їхньої взаємодії.

Дайте відповідь на запитання:

1)    Які гени називають структурними, а які регуляторними?  

2)    У чому їхні біологічні функції?  

3)     Яку роль відіграє цитоплазматична спадковість?        

4)     Наведіть приклади взаємодії генів.

Тема 2

Опрацюйте інформацію та занотуйте головне.

 1. Загальне уявлення про спадкову мінливість

Спадкова мінливість полягає у зміні генотипу особини, тому передається за статевого розмноження нащадкам.

 Спадкова мінливість зумовлена появою різних типів мутацій та їх комбінацій у наступних схрещуваннях. У кожній сукупності особин, що існує тривалий час, спонтанно і не спрямовано виникають різні мутації, які в подальшому комбінуються з варіантами генів, що вже існують.

Види спадкової мінливості:

• комбінативна;

• мутаційна.

2. Комбінативна мінливість

Комбінативна мінливість — мінливість, в основі якої лежить утворення рекомбінацій (таких комбінацій генів, яких не було у батьків). Вона є результатом комбінацій генів та хромосом, що несуть різні алелі (тобто перерозподілу генетичного матеріалу батьків серед їхніх нащадків). Рекомбінація зазвичай відбувається в мейозі під час розвитку статевих клітин та під час запліднення у зиготі.

Джерелами спадкової мінливості є:

• незалежне розходження гомологічних хромосом у анафазі І мейозу;

• взаємний обмін ділянками гомологічних хромосом (кросинговер) у профазі І мейозу;

• випадкове поєднання гамет під час запліднення.

Всі ці джерела спадкової мінливості діють одночасно і незалежно, забезпечуючи при цьому постійне «перетасування» генів. це призводить до виникнення організмів з іншими генотипом та фенотипом. Самі гени при цьому не змінюються.

Однак нові комбінації доволі легко розпадаються під час передачі з покоління у покоління. Стабільні зміни в генотипі не утворюються. Такі зміни утворюються внаслідок мутаційної мінливості.

3. Мутаційна мінливість

Мутації — це стійкі й неспрямовані зміни в геномі.

Мутації зберігаються необмежено довго в ряду поколінь. Завдяки мутаціям утворюються нові варіанти генів, що має велике значення для еволюції. Мутації є індивідуальними (кожна мутація в окремій молекулі ДНК виникає випадково). Вони виникають постійно протягом усього онтогенезу людини. чим на більш ранньому етапі розвитку організму виникає мутація, тим більше вона може на нього вплинути.

У людини успадковуються лише ті мутації, які виникають у статевих клітинах. Мутації, що виникають у нестатевих клітинах, успадковуються тільки в організмів, що здатні до нестатевого чи вегетативного розмноження. Мутації в соматичних клітинах можуть спричинити аутоімунні захворювання, пухлини, передчасне старіння.

 4. Загальне уявлення про неспадкову мінливість людини

Дослідження виявили, що такі ознаки людини, як тип обміну речовин, схильність до деяких хвороб, групи крові, візерунки на пучках пальців, стать та інші визначаються генотипом, і їх виявлення мало залежить від чинників навколишнього середовища.

Натомість такі ознаки, як рівень інтелекту, вага тіла, зріст і т. п., мають широкий діапазон змін, і їх вираження значно залежить від навколишнього середовища. Саме вони є прикладами неспадкової (модифікаційної) мінливості людини.

Модифікаційна мінливість виникає під впливом навколишнього середовища і є відповіддю на конкретні зміни. Світло, тепло, волога, хімічний склад і структура середовища діють на активність ферментів і змінюють хід біохімічних реакцій у організмі. Набуті ознаки формуються в процесі життєдіяльності і не успадковуються, тому що за модифікацій змінюється тільки фенотип, а генотип залишається незмінним. Успадковується тільки генотип з його специфічною нормою реакції (межами зміни ознак) на зміни середовища.

Модифікаційна мінливість є оборотною — зміна зникає, якщо припиняє дію чинник, що її викликав. Є масовою — виявляється однаково в усіх особин виду.

5. Типи модифікаційної мінливості

1) Вікові, або онтогенетичні, модифікації — постійна зміна ознак у процесі розвитку особини. У людини відбувається модифікація морфофізіологічних та психічних ознак. Наприклад, дитина не зможе правильно розвиватися фізично й інтелектуально, якщо у ранньому дитинстві на неї не будуть впливати нормальні зовнішні, в тому числі соціальні, фактори. Так, тривале перебування у соціально неблагополучному середовищі може вплинути на розвиток інтелекту.

2) Сезонні модифікації — генетично визначена зміна ознак, що є наслідком сезонних змін умов клімату. Прикладом у людини є засмага влітку.

3) Екологічні модифікації — змінюють кількісні (кількість нащадків, маса людини, зріст) та якісні (колір шкіри під впливом ультрафіолету, викривлені внаслідок рахіту кінцівки) ознаки.

6. Характерні риси модифікаційної мінливості

Характерними рисами модифікаційної мінливості є:

• адаптивні зміни;

• пристосувальний характер (у відповідь на умови середовища, що змінилися, в особини також виявляються фенотипічні зміни);

• оборотність у межах одного покоління (зі зміною зовнішніх умов у дорослих змінюється ступінь виявлення ознаки);

• модифікації є адекватними (ступінь виявлення ознаки прямо залежить від виду і тривалості чинника);

• має масовий характер (однаковий чинник викликає приблизно однакові зміни в особин, що схожі за генотипом);

• має межі — норму реакції.

Домашнє завдання: опрацювати пр. 34, 35, інформацію на блозі, занотувати головне та вивчити; виконати тести на ст. 131 та дати відповідь на запитання зі ст. 237 6-9. Підготувати повідомлення про мутації та їх властивості.