Вітаю учні 5,7, 8 класів!
Сьогодні 22 березня 2022 р.
5 Клас
Тема: Різноманітність організмів: рослини, тварини, гриби, бактерії. Практичне заняття "Визначення назв найбільш поширених в Україні рослин, грибів, тварин за допомогою атласів-визначників."
План дій для самостійного вивчення
1. Ознайомтесь з теоретичним матеріалом та відео.
2. Зробіть конспект в робочому зошиті.
3. Виконайте практичне завдання за описом.
4. Виконайте завдання в друкованому зошиті ст. 62,63,64.
Теоретичний матеріал
Рослини
Їх називають зеленим дивом
Землi. Нашу планету заселяє близько пiвмiльйона рiзних видiв рослин. Вони рiзнi
за розмiрами, зовнiшнiм виглядом, бiологiчними особливостями.
Кiлькiсть клiтин у складi органiзму обумовило подiл рослин на одноклiтиннi
та багатоклiтиннi . За рiзноманiтнiстю стебла розрiзняють: дерева, кущi та трав`янистi рослини . За часом
життя — однорiчнi, дворiчнi та багаторiчнi рослини .
Водночас всi рослини мають спiльну ознаку, за якою вiдрiзняються вiд решти
органiзмiв. Бiльшiсть рослин мiстить речовину зеленого кольору — хлорофiл.
Особливо багато хлорофiлу вмiщують клiтини листкiв.
З навколишнього середовища до листкiв надходить вода, яку коренi всмоктують з
грунту, а також вуглекислий газ, що знаходиться в повiтрi. Пiд впливом сонячної
енергiї, з участю води та СО2 в листках зелених рослин
утворюються органiчнi речовини. Процес утворення органiчних речовин з
нерганiчних називається фотосинтезом. Слово «фотос» вказує на те, що
процес фотосинтезу здiйснюється лише на свiтлi. Пiд час фотосинтезу не лише
утворюються поживнi речовини для живлення, а й видiляється кисень, який
потрiбен для дихання всiм органiзмам.
Висновок: Суттєвою ознакою рослин здатнiсть утворювати органiчнi речовини з
неорганiчних .
Тварини
Тваринний свiт так само, як рослинний, надзвичайно рiзноманiтний. Тварини
заселяють всю земну кулю: сушу, моря, рiчки, океани. Багато тварин мешкає i в
землi, i в повiтрi.
За кiлькiстю клiтин, з яких складено тiло тварин, розрiзняють одноклiтиннi
та баготоклiтиннi .
Є також теплокровнi 0 (t˚ їх тiла постiйна) та холоднокровнi(t˚ їх тiла
залежить вiд t˚ навколишнього середовища).
Тваринам притаманнi всi характернi ознаки живих органiзмiв. Однак, на вiдмiну
вiд рослин, вони отримують готовi поживнi речовини з навколишнього середовища.
За типом живлення тварин подiляють на рослинноїдних,
якi використовують у їжу тiльки рослини; комахоїдних, якi живляться
комахами; хижих, якi живляться iншими тваринами. Також є група тварин,
що живляться як рослинною, так i тваринною їжею. Їx називають всеїдними.
Вiдмiнною особливiстю тварин є активний рух всього тiла або його окремих
частин. Для цього тварини мають плавцi, ласти, ноги, крила , але
серед тварин зустрчаються й такi, що ведуть майже нерухомий спосiб життя
(кораловий полiп, губка, актинiя).
Тому зробимо висновок : Найголовнiшi ознаки тварин — харчування
готовими органiчними речовинами; активне перемiщення.
Гриби
Гриби — особлива група живих органiзмiв, яка не належить нi до рослин, нi до
тварин. Тому їх видiлили в окрему групу. Гриби мають ознаки рослин i тварин.
Подiбно до рослин — вони не перемiщуються, постiйно ростуть. Але гриби не мають
хлорофiлу та живляться готовими органiчними речовинами, якi отримують вiд iнших
органiзмiв та їх вiдмерлими рештками. Цим гриби схожi на тварини. Поживнi
речовини гриби отримують всiєю поверхнею тiла.
Всi гриби подiляють на групи: шапинковi, гриби-паразити, цвiльовi та
дрiжджi. Пригадайте запах плiсняви. Її можна побачити на продуктах
харчування, на стiнах у сирому примiщеннi. Плiснява це також гриби. Рiзнi види
грибiв ростуть в грунтi, на стовбурах та гiлках дерев, на пеньках. Нарости на
деревах, схожi на копита, - гриби трутовики — найголовнiшi руйнiвники деревини.
В природi нараховуться близько 100 тис. видiв грибiв. Гриби живляться готовими
органiчними речовинами, тому поселяються на рослинах, тваринах або їх залишках.
Шапинковi гриби також подiляються на 2
групи: їстiвнi та отруйнi.
В природi гриби вiдiграють надзвичайно важливу роль. Вони розкладають органiчнi
рештки, беруть участь в утвореннi родючого грунту Землi.
Висновок: Гриби — особлива група живих органiзмiв, яка не належить нi
до рослин, нi до тварин; розкладаючи органiчнi рештки, гриби утворюють родючий
грунт Землi.
Бактерiї
Бактерiї дуже розповсюдженi на Земнiй кулi. Вони присутнi в атмосферi, грунтi,
кратерах вулканiв, на днi водоймищ, в тiлах органiзмiв. Вiдомо близько 2500
видiв бактерiй. Слово «бактерiя» в перекладi з грецької мови означає «паличка».
Форми бактерiй найрiзноманiтнiшi: паличкоподiбнi, спiралеподiбнi,
кулькоподiбнi, вигнутi, кокки, бацили та iншi. Тiло бактерiй має лише одну
клiтину.
Бактерiї активно змiнюють природу. Життєдiяльнiсть бактерiй призводить до
руйнування або утворення корисних копалин, мiнералiв, гiрських порiд. Бактерiї
беруть участь також у грунтоутвореннi. Вони розкладають залишки рослин, тварин.
Бактерiї є важливими очисниками забруднених стiчних вод.
Серед бактерiй є збудники хвороб людини , таких як чума, холера та iншi.
З iншого боку, сир, квашену капусту, маринованi огiрки та помiдори неможливо
отримати без бактерiй.
Висновок: Бактерiї — одноклiтиннi органiзми.
Життєдiяльнiсть їх активно впливає на природу Землi.
Також ви можете ознайомитись з матеріалом підручника по даній темі.
Для цього знайдіть в підручнику пр. 34,35,36.
Відео:
Домашнє завдання:
Розвиток тварин. Типи розвитку тварин.
Розмноження — це збільшення кількість особин, а розвиток — це зміни, які відбуваються з окремою особиною впродовж життя.
У тварин період від запліднення до кінця життя називається індивідуальним розвитком.
У різних груп організмів індивідуальний розвиток має свої
особливості та певну тривалість. Наприклад, одна особина річкової щуки прожила
понад 300 років; деякі види черепах живуть до 150 років; риба білуга та
нільський крокодил — до 100. Серед безхребетних тварин значну тривалість життя
мають деякі види актиній (до 90 років), молюсків (тридакна — до 300 років) і членистоногих
(річковий рак — до 20 років, камчатський краб — понад 30 років).
В індивідуальному розвитку виділяють зародковий (ембріональний) і післязародковий (постембріональний) періоди. Ембріональний період (від грец. ембріон — зародок) — час, коли нова істота зароджується та розвивається всередині материнського організму або яйця. Він завершується народженням (виходом з оболонок яйця). Постембріональний (від грец. пост — після та ембріон) період супроводжується збільшенням розмірів (ростом) та розвитком організму. Цей період триває від моменту народження і до смерті особини.
Під час післязародкового розвитку тварина зазнає кількісних і якісних змін. Організм росте, змінюються пропорції тіла, утворюються зовнішні покриви, властиві дорослому організму. Відбуваються статеве дозрівання, старіння та смерть.
— Яким
тваринам притаманний прямий розвиток?
Прямий
розвиток характерний для деяких кишковопорожнинних (гідри), малощетинкових
червів, деяких ракоподібних (дафнії, річковий рак), павуків, деяких молюсків
(прісноводні та наземні черевоногі, головоногі), хрящових риб, плазунів,
птахів, ссавців.
При непрямому розвитку присутня
стадія личинки, яка зазнає глибоких змін у структурі і перетворюється на
дорослу особину.
Ці перетворення називають метаморфозами,
які проходять кілька послідовних етапів (фаз). На кожному етапі організмові
властиві певні життєві ознаки.
Мета: ознайомитися, як представники
тваринного світу турбуються про потомство; розвивати пошукову та дослідницьку
діяльність.
1. 1. Пасивні форми турботи про потомство;
2. 2.Активні форми турботи про потомство;
3. 3.Турбота про потомство:
- ракоподібних;
- павукоподібних;
- комах;
- риб;
- земноводних;
- плазунів;
- птахів;
-ссавців.
4. Висновок.
Домашнє завдання:
1. Вивчити нові терміни та поняття, створити конспект.
2. Створити міні-проект.
Будова і значення слухової сенсорної системи.
Слухова сенсорна система
складається з таких частин:
· периферична
– орган слуху,
· провідникова
– слуховий нерв,
· центральна
— слухова зона в скроневій частці кори головного мозку.
Слух —
чуття, що забезпечує сприйняття звукових коливань. Завдяки
слуху людина пізнає безліч
звуків, що нас оточують, їх багатство й різноманітність. Без нього неможливе
спілкування між людьми. Слух разом із зором попереджує про небезпеку. Він є не
лише джерелом інформації про довкілля. Слухаючи щось, людина може отримати й емоційне
враження, яке визначається не тільки інформаційним змістом звуків. Тому музика не
знає мовних бар’єрів.
Будова
органа слуху. Вухо – орган слуху та рівноваги, периферична
частина слухового аналізатора. Це – парний орган, що
складається із трьох відділів: зовнішнього, середнього та внутрішнього.
Будова слухової сенсорної системи
|
Система |
Допоміжні частини вуха |
Будова |
Функції |
|
Зовнішнє вухо |
1. Вушна раковина |
Утворена хрящем, вкритим з обох частин шкірою
і має різноманітної форми нерівності. |
З допомогою цієї структури людина уловлює
напрям звуку |
|
2.Слуховий канал |
Це канал, що має довжину 25-30 мм, вистелена
шкірою з волосинками та залозами. |
Залози виробляють речовину, яка виконує
захисну функцію. Направляє звукові хвилі до середнього вуха. |
|
|
3.Барабанна перетинка |
Тонка пластинка товщиною 0,1 мм. |
Сприймає коливання і передає їх на слухові
кістки середнього вуха |
|
|
Середнє вухо (заповнене повітрям) |
1. Слухові кісточки |
молоточок коваделко стремінце |
Передача коливань від барабанної перетинки до
перетинки овального віконця внутрішнього вуха. |
|
2.Слухова (євстахієва) труба |
Це прохід,який поєднує середнє вухо з
глоткою. |
Вирівнюється тиск повітря, по обидві сторони
барабанної перетинки. |
|
|
Внутрішнє вухо (заповнене рідиною) |
1. Кістковий лабіринт а) равлик б) кортіїв орган |
а) спіральний закручений канал, що виконує
слухову функцію
б) слухові волоскові клітини, які знаходяться
на основній мембрані. |
Сприйняття механічних звукових коливань,
перетворення їх в нервові імпульси, які передаються на слуховий нерв до слухової
зони в кору головного мозку. |
Лабораторне дослідження№ 8 "Вимірювання порога слухової чутливості."
Мета: визначити поріг індивідуальної слухової чутливості; обґрунтувати здатність слухової сенсорної системи до адаптації та її значення для людини.
Обладнання: механічний годинник, сантиметрова
стрічка або лінійка.
Хід дослідження
Роботу слід виконувати утрьох.
Завдання 1. Визначення
абсолютного порога слуху.
1. Досліджуваний сідає на стілець і
заплющує очі. Помічник повільно наближає механічний годинник до вуха досліджуваного доти, доки той не почує звучання годинникового механізму.
2. Третій вимірює відстань, на
якій досліджуваний почув звук (від вуха
першого учня до годинника).
3. Повторіть дослід тричі для лівого
й правого вух. Запишіть одержані дані та
знайдіть середнє значення.
Завдання 2. Демонстрація слухової адаптації.
1. Досліджуваний знову сідає на стілець і заплющує очі. Помічник підносить годинник близько до вуха досліджуваного. Після 4–5 с помічник починає повільно віддаляти його від вуха досліджуваного доти, доки той перестане чути звучання годинникового механізму.
2. Третій вимірює відстань від
вуха досліджуваного до точки, коли той перестав чути звучання годинникового
механізму.
3. Повторіть дослід тричі для лівого
й правого вух. Запишіть одержані дані та
знайдіть середнє значення відстані.
Чому
виміряна відстань за віддалення годинника від вуха більша, ніж у разі
наближення його до вуха?
Зробіть
висновок: про що свідчить підвищення порога слухової чутливості?
Домашнє завдання:
1. Вивчити нові терміни та поняття, створити конспект.
2. Виконати лабораторне дослідження та надіслати для перевірки.
3. Знайти додаткові відомості або цікаві факти про людське вухо .
Немає коментарів:
Дописати коментар