Вітаю 6 та 9 клас!

Сьогодні 11 листопада 2022р. 

6 Клас

Тема. Колоніальні організми , перехід до багатоклітинності.

Повтор вивченого.

Завдання 1.

(Треба за описом визначити одноклітинний організм)

Хто це?

 а) одноклітинні організми, можуть мешкати в організмі інших істот; здатні розмножуватися кожні 20–30 хв. 

б)  клітина має грушоподібну форму; розмножується статево і нестатево; має вічко.  

в)   має травні вакуолі, форма тіла постійна, має клітинний рот. 

г) Живться автотрофно, але при відсутності світла переходить на гетеротрофне живлення, має 2 джгутика, вічко і хлорофіли. 

д) Має 1 ядро, розмножується не статево, з ногами .

Завдання 2.

«Чи правда що» (знайдіть вірні та не вірні твердження)

1.     Органами руху амеби є війки.

2.     Хламідомонада не утворює спор при розмноженні .

3.     Хламідомонаді та евглені зеленій притаманний змішаний тип живлення .

4.     Евглена зелена рухається за допомогою джгутика .

5.     Хламідомонада має непостійну форму тіла .

6.     Бактерії розмножуються цистами .

7.     При статевому розмноженні у хламідомонади утворюються 4 спори .

8.     Амеба належить до багатоклітинних організмів .

9.     У інфузорії туфельки є 2 ядра і 2 скоротливі вакуолі .

Вивчення нового матеріалу.

 Серед багатьох різних способів виживання у світі одноклітинних еукаріот одним з головних був захист від поїдання іншими Організмами. Щоб не стати здобиччю, потрібно бути більшим від хижака. Одним зі способів збільшення розмірів тіла став перехід до багатоклітинної будови.

Вольвокс — колоніальний організм.

Вольвокс (Volvox) - рід зелених водоростей (Chlorophyta). Представники цього роду утворюють сферичні колонії (ценобії) кулястої або сферичної форми розміром до 2 мм. Кожна колонія складається з численних дводжгутикових клітин, що розміщені по периферії під слизовим інволюкрумом. Кожна клітина вкрита власною оболонкою, що зростається з оболонками сусідніх, утворюючи полігональну фігуру. Апікальний бік оболонки притискається та щільно з'єднується з інволюкрумом. В результаті під інволюкрумом утворюється периферичний шар камер-оболонок, в яких вільно лежать протопласти клітин, ніби підвішені на джгутиках. Джгутики через канали у інволюкрумі виходять назовні. Простір між протопластами та оболонками виповнено слизом. Ці деталі будови ценобію стають помітними при фарбуванні препаратів розчином метиленового синього. У деяких видів роду протопласти сусідніх клітин з'єднані між собою плазмодесмами, що проходять через латеральні пори клітинних оболонок. Протопласт містить пристінний хлоропласт з піреноїдом та стигмою, одне ядро та дві пульсуючі вакуолі. Нестатеве розмноження відбувається за допомогою спеціалізованих клітин – партеногонідій. Після перших 8-ми поділів з партегонідію утворюється сферичний порожній у центрі комплекс з 16-ти клітин. Статевий процес представлений оогамією. Окремі клітини ценобію, що нагадують партеногонідії за розмірами, перетворюються на антеридії та оогонії. В межах роду відомі як дводомні, так і одномні види.

Відео "Вольвокс під мікроскопом":

Ульва (зелений морський салат) — багатоклітинна рослина, особливості її будови та життєдіяльності. Поширені в морях помірного і субтропічного поясу. В Україні в Чорному та Азовському морях. Досягають довжини 0,3-1,5 м.

 В основі є клітини з ризоїдами, що створюють підошву, якою водорість прикріплюється до дна. Тіло утворене двома шарами схожих за будовою та функціями клітин Ці водорості є кормом для багатьох підводних мешканців. Багато видів риб (атериноподібні, сарганоподібні та ін.) метають на них ікру. Морський салат (Ulva lactuca) в багатьох країнах, зокрема Японії, Кореї вживається в їжу, зокрема йде на приправи. Вони багаті залізом, марганцем, йодом, іншими мікроелементами, а також вітамінами, амінокислотами. Ульву часто застосовують у комплексних програмах по зниженню ваги з метою нормалізації обміну речовин в організмі людини.

Губка — примітивна багатоклітинна тварина, особливості її будови та життєдіяльності.

Відео "Губка - багатоклітинний організм.":

Їхні розміри бувають від 5 см до 3 м. Губки поширені в прісних і солоних водах усіх кліматичних зон, представлені як поодинокими, так і колоніальними формами. У багатьох губок тіло має вид келиха або м'язового мішечка, прикріпленого до субстрату (дна, каменів, черепашок). У верхній частині розташований отвір — устя (оскулум), через яке центральна порожнина губки (атріальна порожнина) сполучається з навколишнім середовищем. Стінка губки складається з двох шарів — екто- й ентодерми. В ектодермі містяться плоскі епітеліально-мускульні клітини, які утворюють покривний епітелій. Ентодерма складається з травних клітин, які мають джгутик — хоаноцитів. У мезоглею занурені опорні клітини, що формують скелет, амебоцити, що мають псевдоподії і беруть участь у травленні, проміжні клітини, які здатні перетворюватися на інші види та статеві клітини. Стінка тіла пронизана численними наскрізними порами, у яких містяться хоати. Скелет складається з безлічі голок спікул, що мають різноманітну форму та розміри. В утворенні скелета бере участь спонгін — речовина, що ніби цемент скріплює голки між собою. Живлення, дихання та виділення у губок здійснюються за допомогою безперервного потоку води крізь тіло. Завдяки ритмічній роботі джгутиків хоаноцитів вода нагнітається в пори, потрапляє в атріальну порожнину і через устя виводиться назовні. Завислі у воді залишки відмерлих організмів і найпростіші захоплюються хоаноцитами, передаються амебоцитам, де перетравлюються і розносяться ними по всьому тілу. Захоплення поживних частинок відбувається шляхом фагоцитозу. Травлення у губок внутрішньоклітинне. Неперетравлені залишки викидаються в центральну порожнину та виводяться назовні. Для дихання використовується розчинений у воді кисень, який поглинається всіма клітинами тіла. Вуглекислий газ також виводиться в розчиненому стані. Губки постійно фільтрують воду, очищуючи її від шкідливих речовин. Розмножуються губки як статевим, так і нестатевим шляхом. У разі статевого розмноження зрілий сперматозоїд однієї губки виходить з мезоглеї через устя і з потоком води потрапляє в порожнину іншої, де за допомогою амебоцитів доставляється до зрілої яйцеклітини. Дроблення зиготи та формування личинки, окрім деяких винятків, відбувається усередині материнського організму. Личинка, яка зазвичай не більша 1 мм має війки і зазнає ряд складних змін, виходить через устя в навколишнє середовище, прикріпляється до субстрату й перетворюється на дорослу губку. Нестатеве розмноження здійснюється брунькуванням або фрагментацією. У разі брунькування дочірня особина утворюється на материнському тілі і містить, як правило, усі види клітин. Унаслідок фрагментації тіло губки розпадається на частини, кожна з яких за сприятливих умов дає початок новому організму.

Закріпимо та узагальнимо вивчене

Завдання3.

Доповніть таблицю

Ознака	Евглена зелена	Хламідомонада	Амеба	Інфузорія туфелька	Губки	Ульва
Глотка				+
Джгутик	+	+			+
Псевдоніжки
Війки
Пелікула	+	+
1 Ядро	+	+
2 Ядра
Хлоропласти
Хроматофор
Вічко (стигма)	+
1 скоротлива вакуоль		+
2 скоротливі вакуолі
Статеве розмноження		+
Фотосинтез
Фагоцитоз			+		+
Одна клітина	+		+
Сукупність клітин					+

Завдання 4.

Дайте відповідь на запитання:

Чим багатоклітинні організмш відрізняються від одноклітинних? 2. Які особливості будови і життєдіяльності вольвоксу? 3. Чим за своєю будовою вольвокс відрізняється від ульви?

Завдання 5.

Виконайте тестування.

Тести

1. Укажіть водорість, яка належить до багатоклітинних:

 а) хламідомонада; Б) хлорела; в) ульва.

2. Укажіть водорість, що належить до одноклітинних:

 а) ульва; б) вольвокс; В) хлорела; г) евдорина.

3. Назвіть органелу водоростей, яка містить хлорофіл:

 а) мітохондрія; б) хлоропласт; в) ядро; г) вакуоля з клітинним соком.

4. Позначте клітини губок, які насамперед беруть участь у перетравленні їжі:

 а) покривні; б) комірцеві; в) скелетні; г) амебоїдні

5. Укажіть клітини губок, у яких с джгутик:

 а) амебоїдні; б) скелетні; в) комірцеві; г) покривні.

Домашнє завдання: опрацювати матеріал розміщений на блозі та пр. 18-19 ст. 80-85 підручника; виконати завдання , що є на блозі.

Виконані завдання надсилає мо на Viber!

9 клас

Тема. Енергетичний обмін.

Ознайомтесь з матеріалом

У клітині постійно йдуть процеси творення. З простих речовин утворюються складніші, з низькомолекулярних - високомолекулярні. Синтезуються білки, складні вуглеводи, жири, нуклеїнові кислоти. Синтезовані речовини використовуються для побудови різних частин клітини, її органоїдів, секретів, ферментів, запасних речовин. Синтетичні реакції особливо інтенсивно йдуть в зростаючій клітині, постійно відбувається синтез речовин для заміни молекул, витрачених або зруйнованих при ушкодженні. На місце кожної зруйнованої молекули білку або якої-небудь іншої речовини встає нова молекула. Таким шляхом клітина зберігає постійними свою форму і хімічний склад, незважаючи на безперервну їх зміну в процесі життєдіяльності.

Основою життєдіяльності клітини є обмін речовин і перетворення енергії. Обмін речовин — сукупність всіх реакцій синтезу та розпаду, що проходять в організмі і характеризуються виділенням або поглинанням енергії. Обмін речовин та енергії являє собою два взаємозалежних і протилежних процеси: асиміляцію і дисиміляцію.

 

Асиміляція, або пластичний обмін, — сукупність реакцій синтезу виеокомолекулярних органічних речовин, що супроводжуються поглинанням енергії внаслідок розпаду молекул АТФ.

 

Дисиміляція, або енергетичний обмін, — сукупність реакцій розщеплення й окиснення органічних речовин, що супроводжуються виділенням енергії і нагромадженням її в синтезованих молекулах АТФ.

 

Усі реакції обміну речовин та енергії проходять у присутності ферментів. АТФ е основною речовиною, що забезпечує всі енергетичні процеси в клітині, нагромаджує енергію у процесі енергетичного обміну і віддає її у процесі пластичного обміну.

Енергетичний обмін (катаболізм) – це сукупність реакцій розщеплення, які забезпечують розпад складних органічних сполук, що супроводжується вивільненням енергії. За енергетичного обміну частина енергії, яка виділяється лід час розщеплення органічних сполук, розсіюється у вигляді тепла, а частина – запасається у зв'язках АТФ. Енергетичний обмін – це складний і багатоступеневий упорядкований процес. У цілому можна виділити в ньому три етапи утворення енергії: підготовчий, безкисневий і кисневий.

Підготовчий етап розпочинається у травних вакуолях або травному каналі процесами травлення. Під впливом травних ферментів складні органічні сполуки розщеплюються (гідролізуються) до сполук, які може засвоювати організм. При цьому виділяється всього 0,2-0,8 % енергії, тобто енергетичний ефект цього етапу незначний і вся енергія розсіюється у вигляді теплоти.

Безкисневий (анаеробний) етап відбувається в гіалоплазмі і приводить до звільнення невеликої кількості енергії. На цьому етапі прості органічні сполуки, які утворилися на попередньому етапі, зазнають подальшого розщеплення без участі кисню. Безкисневе розщеплення є найпростішою формою утворення енергії в клітинах. Деякі мікроорганізми та безхребетні (наприклад, паразити) не можуть використовувати кисень, тому їм властивий лише анаеробний енергетичний обмін. Більшість організмів для розщеплення органічних сполук використовує кисень, сіле кисневому етапу завжди передує безкисневий. Наважливішим на цьому етапі в клітинах є такий процес, як гліколіз.

Гліколіз – сукупність ферментативних реакцій, які забезпечують безкисневе розщеплення молекул глюкози з утворенням молочної кислоти та АТФ. Цей процес є філогенетично найстарішим, дуже поширеним видом енергетичного обміну, який властивий багатьом анаеробним мікроорганізмам, а також клітинам більшості вищих тварин. При анаеробних умовах існування, при недостатньому вмісті кисню, як це буває в м'язах, які активно скорочуються, кінцевим продуктом гліколізу є молочна кислота (С3Н6O3), яка утворюється з піровиноградної кислоти (С3Н4O3). В аеробних організмів гліколіз здійснюється перед циклом Кребса та дихальним ланцюгом переносу електронів, які разом добувають більшу частину енергії глюкози. За аеробних умов піровиноградна кислота (С3Н4O3) проникає в мітохондрії і включається в реакції перетворень трикарбонових кислот.

Енергетичний ефект гліколізу – 200 кДж (116 кДж – на тепло, 84 кДж – на АТФ): С6Н12O6 + 2АДФ + 2Н3РO4 → 2 С3Н6O3 + 2Н2O + 2АТФ

Таким чином, гліколіз є енергетично малоефективним процесом, лише 35-40% від енергії енергетичного ефекту акумулюється в АТФ. Енергія гліколізу складає лише 5-7% потенційної енергії глюкози. Це пояснюється тим, що, хоча цей процес є окисно-відновним, загальної зміни ступеня окиснення атомів Карбону не відбувається. Незважаючи на низьку ефективність, гліколіз має велике фізіологічне значення. Завдяки йому організми забезпечуються енергією в умовах дефіциту кисню. Навіть у хребетних гліколіз використовується як ефективний спосіб отримання енергії під час коротких періодів інтенсивної напруги, коли перенесення кисню до м'язів недостатнє для підтримки метаболізму. Він допомагає під час коротких періодів інтенсивної напруги і не призначений для тривалого використання. Наприклад, у людей ферментація глюкози до молочної кислоти дає енергію на період від 30 секунд до 2 хвилин. Крім того, проміжні продукти гліколізу використовуються для синтезу складніших сполук.

У деяких анаеробних організмах, наприклад, дріжджів, піровиноградна кислота перетворюється не в молочну, а в етанол. Утворення етанолу та молочної кислоти з глюкози – це приклади спиртового та молочнокислого бродіння, яке зазвичай називають гліколізом.

Бродіння – процес розкладу органічних речовин (здебільшого вуглеводів) мікроорганізмами в анаеробних умовах. При бродінні окислюються органічні сполуки, що містять у своєму складі .кисень. Процеси бродіння були досліджені Л. Пастером у 50-60-х роках ХІХ ст. і названі ним "життям без кисню". До бродіння здатні дріжджі, бактерії, мукорові гриби і окремі найпростіші. Крім спиртового і молочнокислого бродіння, в організмів є ще маслянокисле, оцтовокисле, пропіоновокисле, метанове та ін. Вихідними продуктами для бродіння є вуглеводи, а також органічні кислоти, амінокислоти та ін. Кожен тип бродіння характеризується специфічними кінцевими продуктами, якими можуть бути органічні кислоти (молочна, масляна та ін.), спирти (етиловий, бутиловий тощо), ацетон, а також СO2 і Н2O. Окисно-відновні реакції бродіння здійснюються за участю специфічного переносника водню, який позначають як НАД (нікотинамідаденіндинуклеотид). Проміжні продукти бродіння є вихідним матеріалом для утворення в клітинах амінокислот, жирних кислот та інших біомолекул.

Кисневий (аеробний) етап відбувається в матриксі і на кристах мітохондрій за участю кисню. При цьому звільняється основна маса енергії (понад 90%). На цьому етапі аеробне перетворення вуглеводів продовжується за рахунок розщеплення молочної кислоти до води і вуглекислого газу.

Енергетичний ефект: 2600 кДж (1088 кДж – на тепло, 1512 кДж – на АТФ): 2С3Н6O3 + 6O2 + 36Н3РO4 + 36АДФ → 6СO2 + 42Н2O + 36АТФ

 

Цикл Кребса – це послідовне перетворення певних органічних кислот, що відбувається в матриксі мітохондрій. На початку циклу піровиноградна кислота реагує з щавелевооцтовою, утворюючи лимонну кислоту. Остання через низку послідовних реакцій перетворюється на інші органічні кислоти. Унаслідок таких перетворень однієї молекули С3Н4O3 утворюються: а) дві молекули АТФ; б) чотири пари атомів Гідрогену, які є носіями енергії для утворення АТФ на дихальному ланцюгу; в) дві молекули вуглекислого газу, які виділяються з клітини. За відкриття циклу лимонної кислоти Г. Кребс (1900-1981) отримав у 1953 році Нобелівську премію з медицини і фізіології. Циклічний принцип реакцій обміну речовин став важливим етапом розвитку біохімії, оскільки дав ключ до розуміння шляхів метаболізму.

Дихальний ланцюг – це сукупність ферментів, вбудованих у внутрішню мембрану мітохондрій, які забезпечують перенесення електронів від атомів Гідрогену (окиснення) на кисень (відновлення). У ході цих окисно-відновних реакцій відбувається поступове звільнення енергії хімічних зв'язків і її акумулювання в макроергічних зв'язках АТФ. Під час реакцій циклу Кребса звільняються атоми Гідрогену. Далі ці атоми дисоціюють на протони і електрони, які акцептуються коферментом НАД. Відтак електрони Гідрогену передаються по ланцюгу дихальних ферментів – флавопротеїдів і цитохромів, вивільнюють свою кінетичну енергію, а в кінці з'єднуються з протонами і утворюють молекули води. Енергія, яка при цьому звільняється, використовується в декількох ділянках дихального ланцюга для здійснення реакції фосфорилювання – синтезу АТФ, тобто приєднання фосфатної групи до АДФ. Це відбувається на внутрішній мембрані мітохондрій. Таким чином, реакція окиснення (переносу електронів) спряжена (тісно поєднана) з реакціями фосфорилювання, коли 55% енергії йде на синтез АТФ, а 45% розсівається у вигляді теплової енергії. Процес утворення АТФ у результаті перенесення електронів по дихальному ланцюгу внутрішніх мембран мітохондрій одержав назву окисного фосфорилювання. Це явище відкрив у 1931 році російський біохімік В. А. Енгельгардт. При інфекційних захворюваннях, дії несприятливих фізико-хімічних чинників (температури, радіації тощо) ці процеси роз'єднуються, більше енергії випромінюється у вигляді теплової, і тому підвищується температура в клітині і в організмі. Крім того, мітохондрії беруть участь у регуляції обміну води, депонуванні йонів кальцію, продукуванні попередників стероїдних гормонів. Отже, завдяки реакціям кисневого етапу при розщепленні двох молекул піровиноградної кислоти синтезується в цілому 36 моль АТФ (2 моль в циклі Кребса і 34 моль – при перенесенні йонів Гідрогену дихальним ланцюгом).

Сумарним енергетичним результатом етапів енергетичного обміну є виділення 2800 кДж енергії (200 кДж + 2600 кДж), з якої в 38 молекулах АТФ акумулюється 55% (38 × 42 кДж = 1596 кДж), а 45% (1204 кДж) – розсіюється у вигляді теплоти. При цьому 2 молекули АТФ дає гліколіз, 2 – цикл Кребса і 34 – дихальний ланцюг.

Повне рівняння розщеплення глюкози має такий вигляд:

С6Н12О6 + 6O2 + 38АДФ + 38Н3РO4 → 6СO2 + 44Н2O + 38АТФ

Отже, основну роль у забезпеченні клітин енергією відіграє аеробний етап енергетичного обміну.

Процес біологічного окиснення органічних речовин називається диханням.

Перегляньте тако відео:

Завдання1.

Скласти таблицю: « Енергетичний обмін речовин»

Етапи обміну речовин	Характеристика

Домашнє завдання: опрацювати матеріал, що є на блозі та пр. 16 підручника; занотувати та вивчити нові терміни та поняття, виконати завдання 1.

Виконані завдання надсилає мо на Viber!