Доброго дня 8 та 11 клас!

Сьогодні 14 березня 2023 р.

8 клас 

Тема. Слухова сенсорна система. Вухо. Гігієна слуху.Лабораторне дослідження №8: "Вимірювання порога слухової чутливості."

Повтор вивченого.

Вправа  "Так чи ні"

1. Зоровий аналізатор сладається з рецепторної, провідникової та центральної частини.
2.  Рогівка заломлює промені вдвічі сильніше, ніж кришталик.3.  Райдужку порівнюють з діафрагмою фотоапарату.4.  Наші очі сприймають інфрачервоні промені.

5.  По окулярах, які  знаходяться на людині можна визначити, вона страждає   на       короткозорість чи далекозорість.

6.  Офтальмолог лікує хвороби очей.

7.  Для хорошого зору необхідний вітамін А.

8.   Для ліворуких людей  світло повинно падати справа 

9.  У людини зір - монокулярний .                                                                                        10.  Кон'юктивіт - від брудних носових хустинок.

Чому організм людини влаштований так, що вночі очі заплющені (прикриті повіками), а вуха залишаються відкритими? Очі виконують свою функцію лише в умовах освітленості, хоча б слабкої, а для слухової системи темрява не має значення, навіть навпаки – коли темно й холодно, звук сприймається краще. «Вимикання» на ніч органа слуху зробило б людину беззахисною.   

Вивчення нового матеріалу.

Будова і значення слухової сенсорної системи.  Слухова сенсорна система складається з таких частин:

·        периферична – орган слуху,

·        провідникова – слуховий нерв,

·        центральна — слухова зона в скроневій частці кори головного мозку.

Слух — чуття, що забезпечує сприйняття звукових коливань. Завдяки

слуху людина пізнає безліч звуків, що нас оточують, їх багатство й різноманітність. Без нього неможливе спілкування між людьми. Слух разом із зором попереджує про небезпеку. Він є не лише джерелом інформації про довкілля. Слухаючи щось, людина може отримати й емоційне враження, яке визначається не тільки інформаційним змістом звуків. Тому музика не знає мовних бар’єрів.

Будова органа слуху. Вухо – орган слуху та рівноваги, периферична частина слухового аналізатора. Це – парний орган, що складається із трьох відділів: зовнішнього, середнього та внутрішнього.

Перегляньте будь ласка відео:

Будова слухової сенсорної системи

Система	Допоміжні частини вуха	Будова	Функції
Зовнішнє вухо	1. Вушна раковина	Утворена хрящем, вкритим з обох частин шкірою і має різноманітної форми нерівності.	З допомогою цієї структури людина уловлює напрям звуку
	2.Слуховий канал	Це канал, що має довжину 25-30 мм, вистелена шкірою з волосинками та залозами.	Залози виробляють речовину, яка виконує захисну функцію. Направляє звукові хвилі до середнього вуха.
	3.Барабанна перетинка	Тонка пластинка товщиною 0,1 мм.	Сприймає коливання і передає їх на слухові кістки середнього вуха
Середнє вухо (заповнене повітрям)	1. Слухові кісточки	молоточок коваделко стремінце	Передача коливань від барабанної перетинки до перетинки овального віконця внутрішнього вуха.
	2.Слухова (євстахієва) труба	Це прохід,який поєднує середнє вухо  з глоткою.	Вирівнюється тиск повітря, по обидві сторони барабанної перетинки.
Внутрішнє вухо (заповнене рідиною)	1.​ Кістковий лабіринт а) равлик б) кортіїв орган	а) спіральний закручений канал, що виконує слухову функцію б) слухові волоскові клітини, які знаходяться на основній мембрані.	Сприйняття механічних звукових коливань, перетворення їх в нервові імпульси, які передаються на слуховий нерв до слухової зони в кору головного мозку.

Гігієна слуху. В зовнішньому слуховому проході скупчується вушна сірка, на ній затримуються пил і мікроорганізми, тому необхідно регулярно мити вуха теплою мильною водою; ні в якому разі не можна видаляти сірку твердими предметами. Великої шкоди завдають слуху надмірно сильні звуки і тривало діючий шум, особливо шкідливо діє останній, що приводить до приглухуватості і навіть до глухоти. Сильний шум знижує продуктивність праці до 40-60%. Тривале прослуховування голосної музики також призводить до погіршення слуху і перевтоми нервової системи. Деякі інфекційні захворювання (ангіна, грип) викликають запалення середнього вуха. В такому випадку необхідно звернутися до лікаря.

ВИКОНАННЯ ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ.  

 Лабораторне дослідження №8:"Вимірювання порога слухової чутливості."                                                

Мета: визначити поріг слухової чутливості ; довести, що слуховий аналізатор може пристосуватися до сили звукового подразника.

Матеріали: механічний годинник та лінійка.

Завдання дослідження: 

1. Опрацювати теоретичний матеріал підручника.

2. Сформувати гіпотезу щодо відстані, на якій людина почує звук механічного годинника.

Хід роботи

І. Визначення абсолютного порога слуху.

1. Зафіксуйте годинник на столі ,чи іншій зручній для вас поверхні, та повільно відходьте від годинника аж поки не перестанете його чути.

2. Виміряйте відстань , на якій ви перестали чути звук годинника.

3. Дослід повторіть тричі для лівого та правого вуха. Запишіть результат в зошит, обчисліть середнє значення.

ІІ. Демонстрація слухової адаптації.

1. Сядьте на стілець і заплющте очі.

2. Попросіть члена своєї родини допомогти вам , доки ви сидите на стільці із заплющеними очима, піднести годинник упритул до вашого вуха і через 4-5 с. повільно відвести пристрій від вуха.

3. Зафіксуйте відстань , на якій ви перестаєте чути хід годинника, і виміряйте її.(з допомогою помічника).Дослід повторіть тричі для лівого та правого вуха. Запишіть результат у зошит, обчисліть середнє значення.

ІІІ. Зробіть висновок щодо результатів дослідження.

                          Підсумуємо:

-       Назвіть складові органу слуху.

-       Що сприймає вухо?

-       Яку роль виконує слуховий прохід?

-       Що знаходиться в середньому вусі?

-       Яке значення має євстахієва труба?

-       Чим заповнене внутрішнє вухо?

Домашнє завдання: опрацювати параграф 39, вивчити будову вуха та нові терміни; підготувати відповіді на запитання на ст. 141 підручника.

Виконані завдання надсилайте на Viber!

11 Клас

Тема1. Безпека і статева культура. Профілактика інфекцій, що передаються статевим шляхом.

Тема2. Профілактика неінфекційних , інфекційних, інвазійних захворювань людини.

Тема1

Пройдіть анкетування

Анкета для учнів 11 класу «Статева культура».

1. Що Ви розумієте під словосполученням "статеві стосунки"?

- залицяння

- поцілунки

- секс

- інше ____________________________________________________________

2. Про статеві відносини я дізнався

- з телепередач

- з читання спеціальної літератури

- з розмови з однолітками

- від батьків

- від вчителів

- вкажіть інші джерела_______________________________________________

3. Чому сучасна молодь починає раннє статеве життя?

- з цікавості (інтерес пізнання чогось нового)

- від неробства

- випадково

- бути як інші

- здаватися дорослішими

- під впливом алкоголю, наркотиків, токсичних речовин

4. Чи вважаєте Ви, що раннє статеве життя може заподіяти шкоду і чому?

 Свій варіант відповіді:______________________________________________

5. Як Ви вважаєте, з якого віку слід починати статеве життя?

- 16 - 17 років

- 18 років

- ваша думка ______________________________________________________

6. Які види контрацептивів Ви знаєте?

 Свій варіант відповіді: _____________________________________________

8. Що ви зробите якщо дізнаєтесь, що ви (ваша дівчина) вагітні?

9. Що ви зробите якщо дізнаєтесь, що ви (ваша дівчина) хворі на (І П С Ш)

10. Як Ви вважаєте, чи потрібен в школі спеціальний курс з цієї теми?

- так, потрібен

- не потрібен

Поміркуйте!

-        Чому для підлітків важливо знати засади безпеки статевого життя?

-        Які наслідки можуть бути за недотримання цих засад?

Вивчення нового матеріалу.

Перегляньте відео:

Статева культура – це сукупність знань, умінь, навичок, цінностей, норм поведінки, що визначають формування статі та визначають взаємовідносини між чоловічою та жіночою статей.
    Статева освіченість формується на рівні: суспільства, соціальних груп та  особистості. На її формування впливають: інтернет, телебачення, друзі й ровесники, сім’я, освітні заклади й викладачі і спеціальна література.
Статева культура залежить від взаємодії біологічних, психологічних, соціально-економічних, етичних, правових, історичних, релігійних та політичних чинників і є важливим компонентом життя людини.
Структурні компоненти статевої культури:
Ø ПІЗНАВАЛЬНИЙ (наукові знання про фізіологію й анатомію статевої системи людини, статеві відносини, контрацепція, планування сімї, небезпеки ранньої вагітності та ІПСШ і т.д.
Ø ПРАКТИЧНО – ДІЙОВИЙ (уміння й навички: особистої гігієни статевих органів, спілкування з протилежною статтю, прийняття рішень і розуміння власної відповідальності за них. Розуміння різниці між еротикою та порнографією і між сексуальністю та репродукцією.)
 
Ø ЦІННІСНО – ЕМОЦІЙНІ (Вищі емоції та почуття якими є: моральні (вияв самоповаги та поваги до протилежної статі), інтелектуальні (уподобання й пізнавальні інтереси, новий досвід), естетичні (сімейна гармоні, почуття краси тіла), практичні (сексуальне задоволення чи незадоволення від статевої ролі).ГЄ

    Отже, ранній початок сексуального життя, часта зміна партнерів, не використання презервативу збільшує ризик ранньої або незапланованої вагітності та призводить до зараження ІПСШ, ких на сьогодні відомо понад 30.

Користуючись підручником або іншими джерелами інформації заповніть таблицю:

Вірусні захворювання			Бактеріальні захворювання
збудник	захворювання		збудник	захворювання

Аби запобігти небажаним наслідкам слід використовувати контрацептиви.

Методи контрацепції

 Фізіологічні – засновані на визначенні днів у менструальному циклі коли ймовірність настання вагітності мінімальна (не рекомендуються використовувати, тому що вони малоефективні і не захищають від ІПСШ).

 Перерваний статевий акт - він дуже ненадійний, варто подумати про більш ефективні методи.

 Бар’єрні (механічні) методи – Найбільше широко представлені презервативами, які попереджують проникнення сперматозоїдів. Для більшості підлітків, які мають, як правило, нерегулярне статеве життя, ідеальним методом контрацепції є презерватив. Він надійно охороняє не тільки від зачаття, але й від зараження інфекціями, що передаються статевим шляхом. Презерватив найкращий метод для безпечного сексу, якщо він правильно

 Хімічні методи – їх дія заснована на використанні засобів, які сприяють загибелі сперматозоїдів. Сперміцидні засоби захищають від вагітності та від інфекцій, які передаються статевим шляхом.

 Гормональна контрацепція – є найбільш надійним методом оборотного попередження вагітності практично з 100% ефективністю. Серйозним недоліком протизаплідних таблеток є те, що вони не захищають від інфекцій, що передаються статевим шляхом. Також слід пам’ятати, що дані препарати можна застосовувати лише після консультації з лікарем.

 Екстрена (невідкладна) контрацепція – Всі підлітки повинні знати про невідкладну контрацепцію. Вона застосовується в наступних випадках: - якщо відбувся незахищений статевий акт без використання яких-небудь засобів контрацепції; - якщо під час статевого акту порвався або зіскочив презерватив; - якщо пропущено прийом протизаплідних таблеток. Засоби для “пожежної” контрацепції – це, найчастіше, препарати, що містять високі дози гормонів, які перешкоджають імплантації в порожнину матки заплідненої яйцеклітини. Ефективність їх досить висока – до 98% при застосуванні упродовж перших 72 годин після незахищеного статевого акту. Тому головне – це своєчасне звернення за допомогою до лікаря. Оскільки таблетки містять високі дози гормонів, вони можуть викликати ряд побічних реакцій, але для дівчини прийом їх важливіший, ніж переривання незапланованої вагітності. Необхідно пам’ятати, що це метод невідкладної контрацепції, і використовувати його постійно категорично не рекомендується. У юних допускається його застосування не більше 4-х разів на рік, і він, на жаль, не захищає від ІПСШ.

                                         Пам’ятка для підлітків
           «Правила, що підвищують безпеку статевих стосунків»
ü Вступати в статеві відносини лише розуміючи наслідки цих відносин
ü Уникати випадкових контактів або контактів з ненадійними партнерами
ü Дотримування вірності одному неінфікованому партнеру
ü Правильно використовувати засоби контрацепції
ü Регулярно проходити обстеження на ІПСШ
ü Навіть за умови взаємного кохання, вагітність і народження дитини у підлітковому віці небажані, оскільки підлітки є не тільки фізіологічно, а й соціально незрілими і самі ще потребують опіки батьків 

Також перегляньте відео:

Тема2

Поміркуйте!

У червні 2018 р. Всесвітня організація охорони здоров'я випустила нову версію Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-11). МКХ є основою для визначення тенденцій і здійснення статистики в галузі охорони здоров'я. Містить близько 55 000 унікальних кодів хвороб і причин смертності (у МКХ-10 - 14 400). Чому існує так багато різних захворювань і чому їх кількість збільшується?

Вивчення нового матеріалу.

1. Хвороба, захворювання (лат. morbus) – це порушення нормальної життєдіяльності організму, внаслідок чого знижуються його пристосувальні можливості. Наука, що вивчає хвороби, називається нозологією.

            Класифікація хвороб:

* за причинами виникнення – спадкові (генні, хромосомні, хвороби зі спадковою схильністю), набуті (цукровий діабет, гастрит), інфекційні (вірусні, бактеріальні), паразитарні (дизентерія, малярія), неінфекційні (харчові отруєння, травми);

*за анатомо-фізіологічними системами – хвороби органів травлення, дихання, кровообігу та ін.;

*за ознаками статі та віку – жіночі, дитячі хвороби, хвороби старості та ін.;

* за екологічним принципом – ендемічні, тропічні тощо.

ПРИЧИНИ ЗАХВОРЮВАНЬ ЛЮДИНИ

Категорія	Приклади
Спосіб життя	Шкідливі звички. Неправильне харчування. Дистрес. Нестача сну. Шкідливі умови праці. Гіподинамія. Зловживання ліками. Низький рівень культури
Навколишнє середовище	Ксенобіотики. Кліматичні зміни. Шумові впливи. Сонячна активність. Шкідливий вплив випромінювання. Хвороботворні організми
Спадковість	Спадкові зміни. Спадкова схильність до певних захворювань
Охорона здоров'я	Неефективність профілактичних заходів. Низька якість медичних послуг

           2. Основна мета й види профілактики захворювань

            Профілактика захворювань (від грец. профілактикос – запобіжний) – це система заходів, спрямованих на виявлення хвороботворних умов і чинників ризику, запобігання розвитку захворювань та зміцнення здоров'я. Найважливішим складником усіх профілактичних заходів є формування в людини активності й установок на здоровий спосіб життя.

            Класифікація профілактики здоров’я

            Первинна профілактика – це сукупність заходів, що запобігають виникненню захворювання, усуваючи його причини. Цей вид профілактики є найбільш ефективним і включає низку заходів, серед яких вакцинація, раціональний режим праці й відпочинку, раціональне харчування, фізична активність, оздоровлення довкілля тощо.

            Вторинна профілактика – це сукупність заходів, що уможливлюють виявлення захворювання на ранніх стадіях розвитку, коли воно перебігає без симптомів, і своєчасне лікування може його зупинити. Ефективним методом цієї профілактики є також диспансеризація як комплексний спосіб раннього виявлення хвороби, спостереження, лікування та оздоровлення хворих.

            Третинна профілактика – це сукупність заходів, що запобігають погіршенню або ускладненням захворювання після того, як його було виявлено. Прикладом заходів третинної профілактики є запобігання контактам з алергеном для хворих на бронхіальну астму.

            3. Основні заходи профілактики неінфекційних захворювань

            Неінфекційні захворювання – це хворобливі стани, що не передаються від людини до людини, мають тривалий перебіг і повільно прогресуючий характер.

            Існують основні чотири типи неінфекційних захворювань:

1. серцево-судинні (інфаркт, інсульт, вроджені вади серця, ендокардит);  2. рак; 3. хронічні респіраторні захворювання (хронічна обструктивна хвороба легень, астма); 4. діабет.

            Загальнодержавними заходами профілактики неінфекційних захворювань є: економічні (підвищення акцизу на тютюнові вироби, алкоголь), організаційні (заборона реклами цигарок та алкоголю, створення пунктів здорового харчування в школах, ВНЗ), інформаційні (популяризація активного відпочинку, інформаційні заходи проти шкідливих звичок).До заходів індивідуальної загальної профілактики неінфекційних захворювань належать відмова від шкідливих звичок, раціональне харчування, активний спосіб життя, заняття фізкультурою й спортом.

Також ви можете переглянути відео:

          4. Інфекційні захворювання (від лат. infectio – зараження) – це захворювання, що його спричиняє й підтримує наявний в організмі хвороботворний чужорідний збудник. Наука, що вивчає джерела зараження, механізм і шляхи передачі інфекції, а також способи профілактики інфекційних захворювань, називається епідеміологією (від грец. eпi – над, демос– народ, логос – вчення).

            Ознаки інфекційних захворювань:

1. Наявність патогенного мікроскопічного збудника

2. Схильність до широкого епідемічного поширення

3. Циклічність перебігу (послідовна зміна періодів)

4. Ймовірність розвитку затяжних і хронічних форм

5. Формування імунітету в макроорганізмів

6. Властивість передаватися від хворого до здорового

            Особливо небезпечні інфекції -  це група захворювань людини, що можуть раптово виникнути, швидко поширитись у вигляді епідемій або пандемій і масово охопити населення, а також характеризуються тяжким перебігом і високою смертністю. Належать: 1) чума, холера, натуральна віспа, жовта гарячка, гарячка Денге, хвороби, які спричиняють віруси Ебола, Зіка, Марбурга (це т. зв. конвенційні хвороби, що підлягають дії Міжнародних санітарних правил); 2) висипний і поворотний тифи, грип, поліомієліт (хвороби, що підлягають міжнародному нагляду); 3) СНІД, сибірська виразка, сап, туляремія, орнітоз, ботулізм та ін. (хвороби, що підлягають регіональному або національному нагляду).

            За природою збудників розрізняють: вірусні (кір, грип, СНІД, вірусні гепатити А, В, С, D, Е), пріонні (фатальне сімейне безсоння, губчаста енцефалопатія), бактеріальні (холера, чума, дизентерія, стафілококова і стрептококова інфекції, сальмонельоз), грибкові (епідермофітія, аспергільоз, кандидоз, мукоромікоз) захворювання.

            Отже, головна відмінність інфекційних захворювань полягає в тому, що безпосередньою причиною їх виникнення є потрапляння патогенних збудників до макроорганізму, який при цьому стає джерелом зараження і поширення інфекції.

            5. Механізми й шляхи зараження інфекційними хворобами

Механізми й шляхи зараження
Механізм передачі (і система, що поширює збудники в організмі)	Шлях передачі інфекції
1. Фекально-оральний (травна)	Аліментарний (через їжу), водний
2. Аерогенний (респіраторний) (дихальна)	Повітряно-крапельний і повітряно-пиловий
3. Кров'яний (трансмісивний) (кровоносна)	Через укуси переносників, гемоконтактний і контактно-статевий
4. Кров'яний (нетрансмісивний) (кровоносна)	Гемоконтактний і контактно-статевий
5. Контактний (покриви)	Контактно-побутовий

            Шляхи передачі інфекції – це чинники, що забезпечують перенесення інфекційного агента від хворого організму або від організма-носія до здорового.

            6. Основні заходи профілактики інфекційних захворювань людини

            Інфекційні захворювання залишаються актуальною проблемою в усіх без винятку країнах світу. Ці хвороби становлять загрозу розвитку людства, оскільки є причиною третини загальної щорічної кількості смертей у світі.

            Для профілактики інфекційних захворювань застосовують різні групи заходів. Першою і найдавнішою у застосуванні людиною є ізоляція хворих людей. Хворих ізолюють від здорових до моменту одужання (карантин), щоб запобігти поширенню збудників й захворювання.

            Друга група заходів спрямована на розрив механізму передачі хвороби. Наприклад, для запобігання передачі вірусів грипу використовують ватно-марлеві пов’язки. Знижують вірогідність інфекційних хвороб і такі заходи, як кип’ятіння води, термічна обробка харчових продуктів, особиста гігієна, дезінфекція (знищення збудників захворювання), дератизація (боротьба з гризунами-переносниками), дезінсекція (боротьба з членистоногими-переносниками).

            Третя група заходів – формування несприйнятливості людини до захворювань. Застосовуються вакцини під час щеплення для формування штучного активного імунітету. Часто необхідно терміново попередити розвиток захворювання в людини, яка була в контакті з джерелом інфекції. Такого захисту досягають введенням готових антитіл у складі імунних сироваток.

Також ви можете переглянути відео:

            Отже, профілактика інфекційних захворювань – це сукупність заходів, спрямованих на ізоляцію хворих, розрив механізму передачі хвороби та формування несприйнятливості до збудників захворювання.

Завдання.

Дайте відповідь на запитання:

1. Що таке хвороба? Наведіть приклади критеріїв класифікації захворювань.
2. Що таке профілактика захворювань? Наведіть приклади профілактичних заходів щодо хвороб людини.
3. Що таке неінфекційні захворювання? Назвіть найпоширеніші неінфекційні захворювання в Україні.
4. Що таке інфекційні захворювання? Наведіть приклади інфекційних захворювань.
5. Що таке шляхи зараження? Назвіть основні механізми зараження.
6. Що таке профілактика інфекційних захворювань людини? Наведіть приклади профілактичних заходів щодо інфекційних захворювань.

Домашнє завдання: опрацювати матеріал розміщений на блозі або пр. 36-37 ст. 235-247; виконайте завдання розміщені на блозі та виконайте тести на ст. 241, завдання 6-7; на ст. 248 завд. 9; занотуйте нові поняття та терміни, створіть конспект.

Виконані завдання надсилайте на Viber!