Вітаю 8 та 11 клас!

Сьогодні 21 березня 2023 р.

8 Клас
Тема. Сенсорні системи рівноваги , руху та дотику.

План роботи

1. Опрацювати текст підручника (пр.41) та додатковий матеріал.

2. Занотувати основні поняття та терміни з теми та вивчити їх.

3. Знайти інформацію з інтернет джерел про те як можна тренувати вестибулярний апрат. Та поміркуйте тад тим, щоб було як би ми не мали відчуття дотику? Які були б наслідки? Що в цьому позитивного та негативного?

Додатковий матеріал

Перегляньте презентацію за посиланням:

https://docs.google.com/presentation/d/1y-iST72mzBwtHQVfN81al7Ih0yaiJd7N/edit?usp=sharing&ouid=100301507652054648741&rtpof=true&sd=true

Вестебулярна система

Вестибулярна система відіграє поряд із зоровою та соматосенсорною системами провідну роль у просторовому орієнтуванні людини. Вона одержує, передає й аналізує інформацію про прискорення або сповільнення, що виникають у процесі прямолінійного чи обертального руху, а також при зміні положення голови в просторі. При рівномірному русі або в умовах спокою рецептори вестибулярної сенсорної системи не збуджуються. Імпульси від вестибулорецепторів викликають перерозподіл тонусу скелетної мускулатури, що забезпечує збереження рівноваги тіла. Ці впливи здійснюються рефлекторним шляхом через ряд відділів ЦНС.

Периферичним відділом вестибулярної системи є її вестибулярний апарат, розташований у лабіринті піраміди скроневої кістки, він складається з переддвер'я та трьох напівкружних каналів. Крім вестибулярного апарата, до лабіринту входить завитка, в якій містяться слухові рецептори. Напівкружні канали розташовуються в трьох взаємно перпендикулярних площинах. Вестибулярний апарат містить у собі також два мішечки. Перший із них лежить ближче до завитки, а другий — до напівкружних каналів. У мішечках переддвер'я знаходиться отолітовий апарат: скупчення рецепторних клітин 'вторинно чутливі механорецептори).

До вестибуловегетативних реакцій залучаються серцево-судинна система, травний тракт та інші внутрішні органи. За сильних і тривалих навантажень на вестибулярний апарат виникає патологічний симптомокомплекс, названий хворобою руху, наприклад морська хвороба. Вона виявляється у зміні серцевого ритму (частішанні, а потім сповільненні), звуженні, а потім розширенні судин, посиленні скорочень шлунка, запамороченні, нудоті й блювоті. Підвищена схильність до хвороби руху може бути зменшена спеціальним тренуванням (обертання, гойдалка) і застосуванням ряду лікарських 'засобів.

Функції вестибулярної системи.

Вестибулярна система допомагає організму орієнтуватися в просторі при активному й пасивному русі. При пасивному русі коркові відділи системи запам'ятовують напрямок руху, повороти й пройдену відстань. Варто підкреслити, що в нормальних умовах просторове орієнтування забезпечується спільною діяльністю зорової та вестибулярної систем.

Відео: 

Встановіть захворювання, його причини та способи профілактики.

Жінка не може їздити на автомобілі. Після деякого часу перебування в авто, що рухається, з’являється нудота, запаморочення, вона блідне, спостерігається м’язова слабкість, головний біль.

Дайте відповіді на запитання:

- Космонавтам, які опинилися в умовах невагомості, спочатку здається, що вони перевернулися донизу головою. Поясніть чому?

- Чому в китів півколові канали недорозвинені?

Які прояви морської хвороби? Чи можна її уникнути?

 Як працює вестибулярний апарат у космонавтів, котрі перебувають на космічному кораблі?

Домашнє завдання:

1.Вивчити нові терміни та поняття.

2. Створити конспект з теми.

3. Знайти відповіді за запитання та додаткову інформацію в інтернет джерелах.

Спілкуємось через Viber!

11 Клас

Тема1. Практична робота №3 "Розробка рекомендацій щодо профілактики захворювань."

Тема2. Імунна система людини, особливості її функціонування.

Тема1

Практична робота № 3

Тема. Розробка рекомендацій щодо профілактики захворювань

Мета: навчитися складати рекомендації щодо профілактики інфекційних, неінфекційних, інвазійних захворювань та захворю­вань, що передаються статевим шляхом.

Обладнання і матеріали: картки із завданнями, зображення, що ілюструють симптоми хвороб, медичні довідники.

Хід роботи

1.    Застосуйте знання про групи захворювань людини і заповніть таблицю. Зробіть висновок про причини захворювань людини.

Ознака	Неінфекційні	Інфекційні	Інвазійні	ЗПСШ
Причини
Чинники ризику
Особливості
Приклади

 

2.    За довідником або джерелами у всесвітній мережі інтернет ви­значте, до якого типу належить захворювання.

Грип ___

3.    Які діагностичні симптоми цього захворювання?

4.    Які чинники його викликають?

5.    Які органи або системи органів уражаються?

6.    Які шляхи поширення?

7.    Які способи лікування?

 

8.    Проаналізувавши отриману інформацію, складіть рекоменда­ції профілактики цього захворювання.

9.    Складіть висновок до практичної роботи.

Або ви можете виконати практичну роботу за підручником ст. 249.

Тема2

Протягом усіє історії існування людства його вражали багаточисленні епідемії, які спустошували села, міста. Проте  навіть у самий розпал епідемії не всі люди хворіли. Чому?

Вивчення нового матеріалу.

Ознайомтесь та опрацюйте інформацію.

Особливості структурної організації імунної системи людини
          Імунна система - сукупність молекул, клітин, тканин й органів, які захищають організм від генетично чужорідних клітин або речовин, що надходять із середовища або утворюються в організмі.
          Імунна система функціонує в нерозривній єдності з іншими системами, що беруть участь у транспортуванні її клітин і речовин та регуляції. Деякі органи й клітини імунної системи є компонентами кровоносної, дихальної, травної, ендокринної, нервової систем, у складі яких вони виконують свої додаткові функції .
          Як організована імунна система в організмі людини?
          Системний рівень. На відміну від інших фізіологічних систем імунна система поширена по всьому тілі. Цікаво, що в організмі людини є органи, до яких імунна система має обмежений доступ. Це т. зв. імунопривілейовані органи, до яких належать мозок, очі, плацента, сім'янники. Вважається, що імунні привілеї є механізмом адаптації для запобігання пошкодженням найбільш важливих органів з боку власної імунної системи та її реакцій.
          Рівень органів. Органи імунної системи поділяють на центральні та периферичні. До центральних органів імунної системи відносять кістковий мозок і тимус, а до периферичних - мигдалики, лімфатичні вузли, селезінку, апендикс.
          Тканинний рівень. Лімфоїдна тканина є скупченням лімфоцитів і допоміжних клітин у складі слизових оболонок багатьох органів. Так, в тонкому кишечнику розташовуються пеєрові бляшки, в бронхах - лімфоїдні фолікули, в носоглотці - аденоїди. Для цієї тканини характерна рання вікова інволюція (старіння). Так, лімфоїдна тканина тимусу до 40 років повністю замінюється жировою.

Імунна система людини: 1 - червоний кістковий мозок; 2 - мигдалики; 3 - тимус; 4 - лімфовузли; 5 - селезінка; 6 - пеєрові бляшки; 7 - апендикс; 8 - лімфатичні фолікули.

Клітинний рівень. Клітини імунної системи здатні до рециркуляції, тобто можуть проникати крізь стінки капілярів і переміщуватися між клітинами за допомогою рідин внутрішнього середовища. Основними клітинами імунної системи є лейкоцити, серед яких Т-лімфоцити й В-лімфоцити. Імунна система постійно підтримує певну кількість своїх клітин завдяки стовбуровим клітинами червоного кісткового мозку.

          Молекулярний рівень. Молекули імунної системи секретуються її клітинами і можуть функціонувати як самостійні агенти. Характерним прикладом таких речовин є імуноглобуліни (антитіла), що утворюються В-лімфоцитами. Зв'язок між клітинами та органами імунної системи здійснюється за допомогою особливих сигнальних білків - цитокінів.

          Отже, структурними й функціональними компонентами імунної системи людини є молекули, клітини та органи, що забезпечують здатність організму розпізнавати й знешкоджувати чужорідний матеріал.

          Особливості функціонування імунної системи людини

Перегляньте відео:

          В організмі людини умовно розрізняють два види імунітету: неспецифічний та специфічний.

          Неспецифічний (вроджений) імунітет здійснюється речовинами (HCl, жовч, молочна кислота, лізоцим, інтерферони, білки плазми) та клітинами (фагоцити, NK-лімфоцити) на всі чужі білки та мікроорганізми незалежно від їхньої природи. Цей імунітет має спадковий видовий характер і позбавлений імунологічної пам'яті.

          Специфічний (адаптивний) імунітет здійснюється імунокомпетентними речовинами (гуморальний імунітет) та клітинами (клітинний імунітет), що діють і знищують тільки певний вид чужих білків або мікроорганізмів. В основі специфічності імунітету - молекулярне розпізнавання чужорідних антигенів за допомогою специфічних рецепторів клітин імунної системи та антитіл. Ця форма імунітету має неспадковий набутий індивідуальний характер і характеризується наявністю імунологічної пам'яті.

          Імунна відповідь розвивається внаслідок здійснення цілого комплексу імунних реакцій, що характеризуються імунологічною індивідуальністю. Для кожного організму властивий свій генетично зумовлений тип імунної відповіді. Основними формами імунної відповіді організму людини є клітинний імунітет, гуморальний імунітет, імунологічна пам'ять та імунологічна толерантність.

          Таким чином, імунна система має цілу низку унікальних особливостей функціонування: багатоетапність й багаторівневість захисту, високі специфічність, чутливість, здатність до регенерації, імунологічну індивідуальність, імунологічну пам'ять та ін.

          Механізми взаємодії системи антиген-антитіло

          Антигени - це молекули білків чи полісахаридів, здатні спричиняти імунну відповідь, що виявляється в утворенні антитіл. Носіями таких чужорідних речовин є віруси, про- й еукаріотичні клітини, трансплантати, пухлинні клітини. Найхарактернішими властивостями антигенів є генетична чужорідність, макромолекулярність та специфічність.

          Антитіла - це білкові молекули, що утворюються в організмі у відповідь на дію антигенів і мають властивість вступати з ними у взаємодію. Антитіла є важливим специфічним чинником захисту організму хребетних тварин проти збудників інфекційних захворювань і генетично чужорідних речовин. Усі антитіла належать до імуноглобулінів, які поділяють на 5 класів: IgG, IgM, IgA, IgD і IgE.

 

          За характером впливу на антиген розрізняють три групи антитіл:

1) антитіла (аглютиніни), що зумовлюють склеювання (аглютинацію) мікроорганізмів або клітин;

2) антитіла (лізини), що здійснюють розщеплення (лізис) клітин за обов'язкової участі комплементу - сукупності багатьох білків сироватки крові;

3) антитіла (преципітини), що осаджують комплекси антиген - антитіло.

          Взаємодія антигенів й антитіл відбувається між розпізнавальною групою антитіла (рецептором) та детермінантною групою антигена (епітопом), що ґрунтується на високій відповідності (комплементарності). Внаслідок контакту антитіла з відповідним антигеном утворюється міцний комплекс антиген - антитіло, в якому антиген втрачає свої патогенні властивості й нейтралізується або знищується.

          Отже, основою здатності імунної системи відрізняти «чуже» від «свого» є механізми взаємодії чужорідних антигенів з відповідними антитілами.

Виконайте вправу за посиланням: https://learningapps.org/2768835

Домашнє завдання: виконати практичну роботу№3 та надіслати для перевірки; опрацювати пр. 38 або інформацію на блозі, занотувати основні поняття, зробити конспект; виконати тести на ст.255 та питання 10 в підручнику, виконати завдання за посиланням.

Спілкуємось через Viber!