Вітаю 8 та 11 Клас!

Сьогодні 27 грудня 2022 р.

8 Клас 

Тема. Поняття про гомеостаз . Кров, її склад та функції . Лімфа. Лабораторна робота №1: "Мікроскопічна будова крові людини."

Дайте відповідь на запитання6

1.З чого складається внутрішнє середовище організму?

 2.Як ці рідини взаємозв'язані між собою?

3.Розкрийте поняття гомеостаз.

4.Які органи забезпечують гомеостаз?

Вивчення нового матеріалу.

Поміркуйте!

Єгипетські фараони вважали. Що в них «голуба» кров і її не можна змішувати з кровю простих людей. А чи може насправді бути «голуба кров?»

Трохи з історії

Вже в стародавньому світі кров вважалася найважливішим початком життя. Кров асоціювалася з божественною енергією, а також зі здоров'ям, молодістю і родючістю. Глибокий символізм крові зберігся досі - наприклад, в католицької і православної традиції при причасті використовується вино, яке символізує кров Христа. Незважаючи на те, що таємниці крові цікавили людей протягом багатьох століть, гематологія - наука, що вивчає кров і кровотворну систему, їх будова і функції, захворювання і методи лікування, порівняно молода наука. Датою народження гематології як науки можна вважати 1673 - відкриття голландським анатомом Левенгуком еритроцитів. Сьогодні науковці детально вивчили склад крові та її функції, ми ж намагатимемося почерпнути цих знань на нашому уроці.
У людини кількість крові становить 1/13 її ваги; у дорослої людини це приблизно 5-6 л, а в підлітка – 3-4 л. Давайте дізнаємось її склад.

Ознайомтесь з інформацією нижче:

Склад крові та лімфи

Внутрішнє середовище	Склад	Місце знаходження	Джерело і місце утворення та руйнування	Функції
Кров відносять до сполучної тканини, має вигляд непрозорої в’язкої рідини жовтуватого (солом’яного) кольору.	Плазма (55-60% від об’єма  крові): вода 91-92%, Сухого залишку 9%: білки 7%, жири 8%, глюкоза 0,12%, сечовина 0,05%, мінеральні солі 0,9% (в основному Na+, K+, Cl-, HCO 3-, HPO 42-)	Кровоносні судини: артерії, вени, капіляри	За рахунок поглинання білків, жирів, вуглеводів, а також мінеральних солей їжі і води	переносить кисень, поживні речовини, гормони, продукти мета­болізму клітин; має здатність до зсідання у разі пошкоджень судин, містить речовини та клітини, які знищують хвороботворні мікроорганізми, токсини, віруси; бере участь у підтримуванні біологічних констант температури (теплорегуля- торна), осмотичного тиску, рН, сольового складу. Взаємозв‘язок всіх органів організму в цілому із зовнішнім середовищем; живильна, видільна, захисна, регуляторна
	Білки плазми крові 1% об’єму плазми (65-85г\л) – альбуміни (40 г\л), глобуліни, фібриноген, виконують різні функції: -               Альбуміни створюють рнкотичний тиск, регулюють обєм циркулюючої крові та інтенсивність утворення сечі; -               Альбуміни є білковим резервом організму, з якого утворюються амінокислоти; -               Альбумін та глобулін (альфа і бета-) виконують транспортну функцію, переносячи гормони, залізо, ліпіди тощо. -               Гамма-глобулін є антитілами, вони виконують захисну функцію, беручи участь в забезпеченні імунітету (стійкість організму до інфекційних захворювань); -               Білки крові підтримують її зв’язки, а це призводить до підтримання тиску в судинах; -               Білки мають буферні властивості, тобто зберігають сталість реакції; -               Фібриноген бере участь у згортанні крові і, таким чином, зупинці кровотечі. -               Є білки, що впливають на перерозподіл води між плазмою та тканинною рідиною, адже від їхнього вмісту залежить густина крові. Так, зниження концентрації у плазмі крові деяких білків зумовлює затримку води у міжклітинних просторах тканин, що призводить до виникнення набряків. Незважаючи на те що в кров може потрапити різна кількість води і мінеральних речовин, їхня концентрація в плазмі підтримується на постійному рівні. Це забезпечує діяльність нирок, потових залоз, легень, через які з організму видаляються вода, солі, продукти обміну.
	ЦІКАВО ЗНАТИ! За значних крововтрат людині (за відсутності плазми крові або крові для переливання) в кровоносні судини вводять розчини, які за вмістом солей та їхньою концентрацією відповідають складу плазми крові. Такі розчини називають фізіологічними розчинами. Найпростішим фізіологічним розчином є 0,9 %-й розчин натрій хлориду (кухонної солі).
	Формені елементи(45-50% від обсягу крові):	Плазма крові	Червоний кістковий мозок, (еритробласти) Місце руйнування печінка, селезінка.

 

До складу крові входять формені елементи: еритроцити, лейкоцити, тромбоцити. Вперше тільця, що плавають у крові, виявив італійський лікар, Мальпігі. Ці тіла він прийняв за жирові кульки, а не форменими елементами крові.

Лише голандський винахідник мікроскопа Антоні Левенгук назвав їх
кров`яними кульками. Згодом їх почали називати правильно – кров`яними клітинами. 

Завдання 1

За допомогою підручника, або інших джерел,  опишіть  та занесіть до таблиці формені елементи крові .( ст. 62-63 підручника)

Основні функції крові

Дайте відповідь на запитання:

 Чому концентрація солей у плазмі крові підтримується практично на постіному рівні? 

Лімфа

Лімфа (ві лат. Lympha — чиста вода, волога) — прозора рідина, за своєю структурою схожа на плазму крові, проте не містит еритроцитів, і тромбоцитів, але містить багато видів лімфоцитів, близько п'яти тисяч, та макрофагів (білі кров'яні тільця, що беруть участь в хімічному поглинанні чужорідних мікроорганізмів). Лімфа разом із кров'ю та міжклітинною рідиною складає внутрішнє середовище організму.

Лімфа  (в організмі людини міститься 1-2 л) є безбарвною прозорою рідиною, близькою за своїм складом до плазми крові, відносять до сполучної тканини.

з рідкої частини – лімфоплазми (Вода, розчинені в ній продукти розпаду органічних речовин)  та формових елементів – лімфоцитів, а також моноцитів та нейтрофілів.

Лімфатична система, що складається з лімфатичних капілярів, які закінчуються мішечками, і судин, протоки яких впадають у порожні вени кровоносної системи Збагачення лімфи лімфоцитами відбувається у лімфатичних вузлах.

Вона утворюється із плазми крові шляхом її фільтрації в міжклітинну речовину, а потім у лімфатичну систему. За рахунок тканинної рідини, що всмокталася через мішечки на кінцях лімфатичних капілярів

Повернення в кров'яне русло тканинної рідини. Фільтрація і знезаражування тканинної рідини, що здійснюється в лімфатичних вузлах, де виробляються лімфоцити Лімфатичні вузли є біологічним фільтром для лімфи. Неодноразово протікаючи крізь них, лімфа фільтрується, звільняючись від бактерій та інших шкідливих речовин, які потрапили до неї з тканинної рідини. Якщо бактерій багато, то у лімфатичних вузлах може відбуватись запальний процес і вони починають боліти. Функції лімфи. - дренажна – по лімфатичних судинах відтікає надлишок тканинної рідини; - захисна – у лімфатичних вузлах відбувається розвиток лімфоцитів і знешкодження ними чужорідних для організму речовин (м/о, шматочків клітин…); - транспортна й трофічна – всмоктування й транспорт продуктів гідролізу їжі, особливо ліпідів зі шлунково – кишкового тракта у кров, повернення білка з тканинної рідини в кров.

Також ви можете переглянути відео до теми:

Виконаємо лабораторну роботу.

Лабораторна робота №1: "Мікроскопічна будова крові людини."

Щоб виконати лабораторну роботу перегляньте відео, де все описано , показано і пояснено:

Завдання 2

1. Тест (0,5 балів)

1. Які формені елементи крові називаються кров’яними пластинками?

а) еритроцити; б) тромбоцити; в) лейкоцити.

2. Які клітини крові живуть від кількох діб до кількох років?

а) лейкоцити; б) тромбоцити; в) еритроцити.

3. Які клітини крові здатні активно рухатися?

а) еритроцити; б) тромбоцити; в) лейкоцити

4. Рідини, що складають внутрішнє середовище організму?

а) кров; б) тканинна рідина; в) лімфа; г) плазма.

Завдання3

 Біологічний диктант (1 бал)

1.Червоні кров`яні клітини ...

2. Еритроцити виконують функцію ...

3.Основний білок еритроциті ...

4. Еритроцити утворюються ....

5. Сполука гемоглобіну з киснем ...

6. Сполука гемоглобіну з вуглекислим газом ...

7. Сполука гемоглобіну з чадним газом ...

8. Кров, насичена киснем ...

9. Кров, насичена вуглекислим газом ...

10. Прозора рідина, за своєю структурою схожа на плазму крові, проте не містит еритроцитів, і тромбоцитів, але містить багато видів лімфоцитів...

Домашнє завдання: Опрацювати пр. 15-16, вивчити нові терміни та записати їх до робочого зошита; виконати завдання та лабораторну роботу і надіслати її для перевірки.

Виконані завдання надсилайте на Viber!

11 Клас

Тема. Проект "Дослідження особливостей структури місцевих екосистем(природних чи штучних)."
Тема. Узагальнення та корегування знань з теми"Екологія."

Інструкція щодо створення проекту

Етапи реалізації проекту:

1.    Аналіз доступної інформації та підбір методики для досліджен­ня структури екосистем (книжки, довідники, енциклопедії, наукові статті, відеоматеріали, інтернет-ресурси тощо).

2.    Вибір природної або штучної екосистеми для дослідження. Оберіть зручну, на вашу думку/ екосистему для дослідження. Це може бути ліс, лучна, прибережна або степова ділянка, парк, виноградник, сад, поле, лісосмуга тощо.

3.    Дослідження видової структури екосистеми. Використовуючи друковані та електронні визначники видів рослин, тварин, грибів, скла­діть список видів обраної для дослідження екосистеми. Обравши зручні методики, оцініть видове насичення екосистеми, рясність видів тощо. Зробіть висновок про видове різноманіття екосистеми.

4.    Дослідження вертикальної структури екосистеми. Розподіліть види рослин за надземними ярусами від найвищого до найнижчого, ука­жіть, які види тварин населяють ці яруси. За можливості установіть під­земну ярусність, встановивши глибину розташування підземних органів рослин, ходів та нір тварин. Зробіть висновок про кількість надземних/ підземних ярусів екосистеми, яку ви досліджуєте, та кількість видів, які формують ці яруси.

5.    Дослідження горизонтальної структури екосистеми. Устано­віть окремі мікроугруповання, які сформувалися в різних умовах у межах однієї екосистеми та відрізняються за видовим складом/кількісним спів­відношенням особин тощо. Зробіть висновок про причини горизонталь­ного розчленування екосистеми, яку ви досліджуєте.

6.    Дослідження трофічної структури екосистеми. Використовую­чи видову структуру, складіть схеми типових харчових ланцюгів, а потім трофічної сітки, характерної для екосистеми, яку ви досліджуєте. Зробіть висновок про видове різноманіття автотрофного та гетеротрофно/о бло­ків екосистеми, довжину типових харчових ланцюгів та розгалуженість трофічної сітки.

7.    Ознайомтеся з прикладом опису деяких елементів структури місцевої природної екосистеми (див. таблицю 1).

8.    Складіть характеристику структури місцевої природної еко­систем (за власним вибором) у вигляді  реферату чи презентації, дотримуючись вище наведених пунктів.

9.    Сформулюйте висновок про чинники, що впливають на формування структури екосистеми.

 

Таблиця 1 Порівняльна характеристика структур екосистем

Частини екосистеми	Екосистема заплавної луки
Абіотична:
середня температура (℃) січня липня	від -4,0 до -8.0  від +17 до +19
вологість	650–700 мм/|рік
типи ґрунтів	Дернові, дерново-лучні, болотні
Біотична:
Продуценти	Лукові трави:  Злакові – тимофіївка, мятлик, лисохвіст    (нижній ярус)  Бобові – конюшина, горошок, чина  (другий ярус)  Зонтичні – губоцвіті, жовтоцвіті і  гвоздикові (верхній ярус)
Консументи	Рослиноїдні тварини – молюски, бджоли, равлики, жайворонок, куріпка, мини, ховрахи, зайці М'ясоїдні тварини, що поїдають рослиноїдних тварин: павуки, їжаки, деркачі. бекаси Хижаки, що поїдають. м'ясоїдних тварин: боривітер, яструб, лисиця Детритофаги: мурахи, дощові черв’яки, орли-стерв’ятники
Редуценти	Ґрунтові бактерії і гриби

Додаткова інформація

Видове різноманіття обчислюється сотнями й тисячами. Воно зазвичай тим значніше, чим багатші умови екосис­теми.

Різні угруповання, що входять до складу екосистеми, складаються з різної кількості видів - видового різноманіття. Наприклад, на однаковій площі в сосновому, листяному лісі, на лучних та степових ділянках видо­ве різноманіття може суттєво відрізнятися. Зрозуміло, не всі види віді­грають однакову роль у біоценозі. Така роль визначається насамперед кількісним співвідношенням між видами.

Досліджуючи видовий склад екосистем, слід пам'ятати, що не всі ді­лянки обстежуваного угруповання мають однакові кількісні показники видового складу. Для зручності при порівнянні різних біоценозів корис­туються ознакою видового насичення, під яким розуміють кількість ви­дів, що припадає на одиницю площі. Залежно від типу біоценозу видове насичення визначають на 1 м², 100 м², 0,25 га або 1га.

Для рослин використовують показники укриття ґрунту проекціями рослин, найменшої відстані між рослинами, суми поперечних перетинів стовбурів дерев та ін., для тварин – кількість нір, гнізд, кормових столи­ків, викидів ґрунту тощо.

Популяції різних видів у екосистемі розподілені певним чином і утво­рюють просторову структуру екосистеми. Розрізняють вертикальну та горизонтальну структури екосистеми.

Вертикальна структура (ярусність) – це вертикальний розподіл видів рослин, тварин і мікроорганізмів у біогеоценозі. Основу вертикальної структури формують рослини. Рослинне угруповання (фітоценоз) зазви­чай визначає вигляд екосистеми. Рослини значною мірою впливають на умови існування інших видів. У лісі це великі дерева, на луках і в степах - багаторічні трави, а в тундрі панують мохи і чагарники. Мешкаючи разом, рослини Однакової висоти створюють своєрідні «поверхи» - яруси. У лісі, наприклад, високі дерева складають перший {верхній) ярус, другий ярус формується з молодих особин дерев верхнього ярусу і з дорослих дерев, менших за висотою. Третій ярус складається з чагарників, четвертий – із високих трав. Нижній ярус, куди потрапляє зовсім мало світла, утворю­ють мохи Та низькорослі трави.

Ярусність спостерігається і в трав'янистих угрупованнях (лучних, степових), де «поверхи» утворюють лише трави, різні за висотою. Є і під­земна ярусність, що пов'язана з різною глибиною проникнення в ґрунт кореневих систем рослин: в одних коріння проникає глибоко в ґрунт, до­сягаючи рівня ґрунтових вод, інші мають поверхневу кореневу систему, що отримує воду та елементи живлення з верхнього ґрунтового шару.

Завдяки ярусному розташуванню рослини найбільш ефективно ви­користовують світловий потік, при цьому знижується конкуренція: світ­лолюбні рослини займають верхній ярус, а тіньовитривалі розвиваються під їхнім наметом.

Тварини теж пристосовані до життя в тому чи тому рослинному ярусі (деякі взагалі не покидають свого ярусу). Наприклад, серед комах виді­ляють: підземних* що мешкають у ґрунті, наземних, поверхневих; меш­канців травостою і мешканців вищих ярусів.

Горизонтальна структура екосистем визначається неоднорідністю мікрорельєфу, хімічного складу ґрунту, його вологістю, діяльністю тва­рин, людини, стихійними явищами (пожежі, повені, урагани). Унаслідок цього рослини і в горизонтальному напрямку розташовуються мікрогрупами, різними за видовим складом. Це явище називається мозаїчністю. Мозаїчність рослинності - це своєрідний «орнамент», утворений скуп­ченнями рослин різних видів.

Завдяки вертикальній і горизонтальній структурам живі організми екосистеми ефективніше використовують мінеральні речовини ґрунту, вологу, світловий потік тощо.

Трофічна (функціональна) структура екосистеми - це закономірнос­ті кругообігу біогенних речовин і передачі енергії їжі від її джерела через послідовний ряд організмів.

Класичну трофічну структуру екосистеми зображують у вигляді тро­фічних ланцюгів, які складаються з умовних трофічних рівнів - груп орга­нізмів, які використовують однакові джерела речовини та енергії,

Розрізняють два типи трофічних ланцюгів: пасовищний та детритний.

Пасовищний тип трофічного ланцюга (ланцюг виїдання) забезпечує засвоювання енергії Сонця та її трансформацію в екосистемах.

Перший трофічний рівень пасовищного ланцюга представлений про­дуцентами, або автотрофами. До них належать: фототрофи – фотосинтезуючі організми (зелені рослини, водорості, ціанобактерії, пурпурові та зелені сіркобактерії"), які здатні використовувати сонячну енергію для утворення органічних сполук; хемоавтотрофи, які синтезують органічні речовини за рахунок енергії окиснення неорганічних речовин.

Продуценти - це найважливіша частина біоценозу, тому що решта ор­ганізмів прямо чи опосередковано залежать від запасів енергії та речо­вини, що були сформовані продуцентами.

Другий трофічний рівень пасовищного ланцюга утворюють траво­їдні тварини, яких називають консументами І порядку. М'ясоїдних, які живляться травоїдними, називають консументами II порядку; вони пе­ребувають на третьому трофічному рівні. Можуть існувати організми четвертого трофічного рівня (наприклад, паразити хижаків) та п'ятого трофічного рівня (наприклад, найпростіші та бактерії паразитів хижаків). Вище п'ятого трофічного рівня зазвичай у біоценозах не виділяють.

Детритний тип трофічного ланцюга (ланцюг розкладання) почина­ється від неживої органічної речовини. Кожна трофічна ‘група біоцено­зу внаслідок життєдіяльності утворює значну кількість органічних ре­човин - неперетравлені рештки, продукти виділення, відмерлі частини організмів та самі організми, - що об'єднані терміном детрит. Ці орга­нічні рештки розкладають деструктори, або редуценти - організми, які забезпечують їх мінералізацію (руйнування або розкладання шляхом спрощення будови речовини). Деструкторами в пасовищних трофічних ланцюгах переважно виступають мікроорганізми (бактерії, дріжджі, гри­би) та дрібні тварини (нематоди, кільчасті черви, комахи). Завдяки їхній діяльності відбувається повернення до мінеральної форми елементів, які містяться в органічних речовинах. Це забезпечує можливість їх по­вторного засвоєння продуцентами.

Трофічні ланцюги є спрощеною моделлю реально існуючих процесів у екосистемах. Оскільки більшість тварин всеїдні (живляться як росли­нами, такі тваринами), вони одночасно одержують речовину та енергію з різних трофічних рівнів. Уважають, що такі організми входять відразу до кількох трофічних рівнів, а їхня участь у кожному рівні пропорційна до складу вживаної ними їжі. Тому в природі вся сукупність трофічних ланцюгів об'єднується у трофічну мережу.

 Також перегляньте відео де пояснюється , як ви можете створити проект:

Виконайте контрольну роботу

Контрольна робота № 2 

з теми «Екологія»

I рівень (по 0,5 б. за кожне завдання)

Позначте одну правильну відповідь.

1.  Наука, що вивчає формування, структуру і динаміку розвитку популяцій:

А   екологія

Б   демекологія

В   етологія

Г   палеоекологія

 2.  Вплив неживої природи на організми:

А   абіотичний чинник

Б   біотичний чинник

В   антропогенний чинник

Г   хімічний чинник

 3. Спрямовані послідовні зміни угруповань організмів на певній ділянці середовища, що призводять до відновлення або перетворення екосистем відповідно до природних умов:

А   меліорація

Б   ерозія

В   екологічні чинники

Г   екологічні сукцесії

 4. Середнє число особин на одиницю площі чи об ‘єму :

А   щільність популяції

Б   темп росту популяції

В   чисельність популяції

Г   смертність популяції

 5.  Організми, які живляться автотрофно:

А   продуценти

Б   консументи

В   редуценти

Г   гідробіонти

 6.  Бактерії:

А   продуценти

Б   консументи

В   редуценти

Г  гідробіонти

                                  II рівень ( по 1 балу)

Дайте визначення.

7.  Ареал — це

8.  Біосфера — це

 9. Встановіть  відповідність між назвами організмів та їх приналежністю до певної  екологічної групи:

 

1.Продуценти	А.Водні бактерії
2.Консументи І порядку	Б.Карась
3.Консументи ІІ порядку	В.Личинки одноденок
4.Редуценти	Г.Одноклітинні водорості

                               III рівень

10.          Розв’яжіть екологічну задачу(1,5 б.).

За правилом екологічної піраміди визначте скільки рослинної речовини необхідно для того, щоб прогодувати леопарда масою 50 кг.

 11.          Дайте відповідь на запитання(1,5 б.)

Що таке атмосфера? Наведіть декілька прикладів організмів, які мешкають у атмосфері.

                              IV рівень

12.          Охарактеризуйте колообіг Оксигену в природі.(3б.)

Домашнє завдання: створити проект та виконати контрольну роботу, надіслати для перевірки. (проект можна надіслати після канікул)

 Виконані завдання надсилайте на Viber!