Вітаю 8 та 11 клас!

Сьогодні 23 травня 2023 р.

8 Клас 

Тема : Постембріональний розвиток людини. Репродуктивне здоров'я.

Хід роботи

"Доповни речення".

1. Зовнішня оболонка яйцеклітини ... 

2. Хвостик сперматозоїда забезпечує йому ... 

3. Запліднення відбувається в ... 

4. Злиття гамет — це ... 

5. Жіночого гамета ... 

6. Індивідуальний розвиток ... 

7. Внаслідок злиття гамет утворюється ... 

8. Фізіологічний стан організму жінки, пов’язаний з заплідненням яйцеклітини, розвитком зародка і плода, називається ... 

9. Чоловіча гамета... 

10. Критичні періоди розвитку зародка ... 

Виконайте вправу за посиланням:https://learningapps.org/23193322

Виконайте вправу за посиланням: https://learningapps.org/23192628

Протягом свого життя ви змінювалися. Як ви вважаєте, із чим пов'язані ці зміни? Які періоди ви могли б виокремити у зв'язку з цими змінами?

Вивчення нового.


1. Постембріональний період.

Період життя людини після народження можна поділити на кілька етапів. Їх тривалість відрізняється у чоловіків та жінок.  Крім того, велике значення мають особисті характеристики людини, такі як її спадковість та спосіб життя. Зовнішні фактори також можуть впливати на тривалість окремих етапів онтогенезу. 

Завдання

Виконайте вправу за посиланням:https://learningapps.org/4402325                                                                                                               

Завдання.
З допомогою підручника та джерел додаткової інформації заповніть таблицю. (параграф 57 ст. 199, 200, 201)

"Постембріональний період"

Період	Тривалість періоду		Що відбувається
	чоловіки	жінки

2. Репродуктивне здоров'я молоді.

Важливою складовою поняття «здоров'я» є репродуктивне здоров'я.                  Репродукція (від латинських слів re – префікс зворотної, повторної дії і produco – «виробляю», «створюю») – відтворення організмом нових особин, розмноження.

Репродуктивне здоров'я - це стан повного фізичного й соціального благополуччя, а не тільки відсутність захворювань репродуктивної системи й пору­шень її функцій. Таким чином, репродуктивне здоров'я означає можливість щасливого й безпечного статевого життя, здатність до народження дітей, можливість самостійно визначати кількість дітей у своїй сім'ї. Це означає також і право доступу до відповідних послуг у сфері охорони здоров'я, що дозволяє жінці безпечно перенести вагітність і пологи, виростити й вихо­вати свою дитину.

Цивілізоване суспільство приділяє увагу охороні репродуктивного здоров'я, сприяє забезпеченню добробуту сім'ї.

Особливо важливо берегти репродуктивне здоров'я на початку репродуктивного життя. Майбутній життєвий шлях людини багато в чому ви­значається тим, наскільки успішно пройшло її репродуктивне дозрівання, почалося статеве життя. Ранній початок статевого життя, погана інформованість про методи контрацепції, небажані вагітності – усе це завдає непоправної шкоди здоров'ю, зокрема й репродуктивному.

Не можна починати статеве життя в умовах біологічної, психологічної й соціальної незрілості.

Готовність до статевого життя тісно пов'язана з відповідальністю за свої вчинки, соціальною й економічною самостійністю. Репродуктивне здоров'я молоді багато в чому залежить від її власної грамотності, розумін­ня особливостей протікання процесів фізичного, психічного й соціального дорослішання.

3. Чинники впливу на репродуктивне здоров'я молоді.

Репродуктивне здоров'я, як і здоров'я в цілому, визначається різними чинниками.

          По-перше, спадковістю. Батьки передали нам свої ознаки й властивос­ті, зокрема й ті, що визначають репродуктивне здоров'я.

          По-друге, репродуктивне здоров'я залежить від способу життя, який ми ведемо, наявності корисних і шкідливих звичок.

          Окрім цього, репродуктивне здоров'я визначається також і системою охорони здоров'я, що існує в нашій країні. На репродуктивне здоров'я мо­жуть впливати соціально-економічні й природні чинники, наприклад еко­логічні.

Кожний із чинників здоров'я може справляти як позитивний, так і не­гативний вплив на репродуктивне здоров'я людини.

          До порушення репродуктивного здоров'я можуть призвести безвідповідальне ставлення до себе і свого партнера, відсутність аналізу наслідків своїх дій, неправильне інформування про способи й методи профілактики небажа­ної вагітності, про запобігання інфекцій, що передаються статевим шляхом.

          Репродуктивне здоров'я страждає й від так званих «хвороб цивіліза­ції». Хвороби цивілізації – це захворювання людини, що виникли внаслі­док вад промислової та науково-технічної революцій, які супроводжуються негативними змінами навколишнього середовища. До хвороб цивілізації належать гіподинамія, стрес, ожиріння, онкологічні захворювання, чимало серцево-судинних захворювань, захворювання хребта, алергії, імунодефі­цити тощо. Усі вони негативно впливають на репродуктивну функцію, по­гіршують здоров'я наступних поколінь.

           До чинників ризику для репродуктивного здоров'я належать:

- несприятливий для здоров'я спосіб життя (хронічний стрес, низька фі­зична активність, безладні статеві зв'язки, нераціональне харчування, відсутність режиму праці й відпочинку тощо);

- уживання шкідливих речовин (тютюну, алкоголю, наркотиків);

- негативні чинники екологічного середовища (забруднення навколиш­нього середовища, високий рівень радіації тощо);

- негативні чинники соціального середовища (низький рівень життя, безробіття тощо);

- негативні спадкові чинники;

- недоступність медичних послуг;

- недоступність послуг з консультування та інформування.

Завдання.

Створити презентацію про репродуктивне здоров'я за планом:

1. Вплив нікотину на репродуктивне здоров'я підлітків.

2. Вплив алкоголю на репродуктивне здоров'я підлітків.

3. Вплив наркотиків на репродуктивне здоров'я підлітків.

4. Вплив раннього статевого життя на репродуктивне здоров'я.

5. Збереження репродуктивного здоров'я.

Поміркуйте, чи стануть у пригоді вам отримані знання!

Домашнє завдання: повторити параграф 57, опрацювати параграф 58; створити презентацію, що була зазначена вище, та надіслати для перевірки. Бажаю успіхів!

Виконані завдання надсилайте на Viber!

11 клас

Тема1. Адаптації.

Тема2. Біологічні основи здорового способу життя.

Тема1

Опрацюйте інформацію:

Адаптація — це пристосування живих систем до тих чи інших умов середовища існування. Усі види адаптації — це результат дії еволюційного процесу на основі природного добору. Адаптації можуть виникати до абіотичних і біотичних факторів і бути спрямовані на підвищення стійкості організмів.

Шляхи адаптацій можуть бути різними, а саме:

1. Морфологічні (захисне забарвлення, колючки, товста кутикула, волосяний покрив, жировий шар і т. ін.).

2. Фізіологічні адаптації (стійкість фізіологічних параметрів: постійна температура тіла, вміст кисню, вуглекислого газу, вміст цукру в крові і т. ін.).

3. Біохімічні адаптації (постійність біохімічних процесів).

4. Етологічні адаптації (поведінкові реакції як адаптації організму).

З позицій учення Ч. Дарвіна були пояснені різноманітні адаптації живих істот до умов середовища життя. Зокрема, вивчено різні види захисних забарвлень, форми тіла й поведінки організмів, які роблять їх менш уразливими для ворогів.

Тварини із захисними забарвленням і формою тіла в разі небезпеки, маскуючись, приймають певну позу. Наприклад, завмерши, гусінь метеликів-п’ядунів або тропічні комахи-паличники стають схожими на сухі сучки й зовсім непомітні на рослинах. У помірних широтах завдяки сезонним линянням ссавці й птахи набувають темного літнього чи світлого зимового забарвлення, що відпо- відає тлу довкілля. Деякі тварини здатні змінювати забарвлення залежно від фону середовища — камбала, восьминоги, хамелеони та інші.

За явища демонстрації, навпаки, забарвлення і поведінка тварин роблять їх помітними на тлі довкілля. Попереджувальне й погрозливе забарвлення та поведінка сигналізують ворогам про неїстівність таких тварин (колорадський жук, сонечко) або їхню добру захищеність (жалоносні оси, бджоли, отруйні змії) Гарним прикладом адаптації до умов середовища є мімікрія. Мімікрія (від грец. мімікос — наслідувальний) — це здатність до уподібнення за забарвленням, формою чи поведінкою організмів одного виду (моделей) особинами іншого (імітаторами). Дві форми мімікрії відкрили англійський учений Г. Бейтс та німецький — Ф. Мюллер.

За бейтсівської мімікрії гірше захищений вид уподібнюється добре захищеному, а за мюллерівської — кілька захищених видів наслідують один одного, утворюючи своєрідне кільце: їхні вороги, виробивши рефлекс відрази до одного з видів «кільця», не чіпають також й інших.

Прикладом бейтсівської мімікрії слугують деякі тропічні метелики-білани, які подібні до неїстівних для птахів метеликів інших родин. Різні метелики, мухи, жуки наслідують отруйних ос і бджіл, неотруйні змії — отруйних тощо. Мюллерівську мімікрію ілюструють отруйні членистоногі з попереджувальним червоним забарвленням з чорними плямами (сонечка, клоп-солдатик та ін.) або жовто-чорним (різні види ос, деякі павуки). Мімікрія у рослин — це окремі пристосування, що нагадують інші види. Так, у деяких рослин квітки не мають нектарників, однак вони нагадують квітки гарних нектароносіїв і цим приваблюють комах-запилювачів. Квітки деяких тропічних орхідей за формою й забарвленням нагадують самок певних видів метеликів. Самці цих комах запилюють їх у разі парування.

Наслідком адаптаційних процесів є існування аналогічних і гомологічних органів, а також рудиментів та атавізмів.

Гомологія (від грецьк. гомологія — відповідність) — це відповідність загального плану будови органів різних видів, зумовлена їхнім спільним походженням.

Унаслідок адаптацій до різних умов життя гомологічні органи в різних видів можуть значно відрізнятися між собою, і єдність їхнього походження встановлюють лише на підставі досліджень внутрішньої будови, індивідуального розвитку, даних палеонтології тощо.

Прикладами гомологічних органів є передні кінцівки (нога, крило, рука, ласти тощо) різних хребетних тварин або видозміни кореня вищих рослин (коренеплід, коренева бульба тощо)

В особин різних таксономічних груп може спостерігатися конвергенція — поява різних ознак у результаті пристосування різних організмів до тих самих умов проживання (метелики і птахи, кити й риби). Так виникають аналогічні органи.

Аналогії (від грецьк. аналогія — подібність) — це подібність будови органів різного походження, які виконують однакові функції.

Аналогічними органами є, наприклад, крила птахів і комах. У птахів крила розвинулись як видозміна передніх кінцівок, а в комах — як бокові вирости поверхні тіла. Також аналогічними органами є зябра риб, молюсків і ракоподібних, а в рослин — колючки, які є видозмінами пагона (глід) чи листків (барбарис, кактуси).

Рудименти (від лат. рудиментум — зачаток) — це органи, недорозвинені чи спрощені в особин певного виду внаслідок утрати своїх функцій протягом філогенезу, наприклад, залишки тазового поясу в китів, недорозвинені очі кротів, лускоподібні листки верблюжої колючки. Тобто ці адаптації предків стали непотрібними для нащадків у зв’язку з адаптацією до інших умов життя. Їх редукція дозволила організму зберегти матеріальні й енергетичні ресурси для інших, більш потрібних адаптацій. Атавізми (від лат. атавіс — предок) — прояв у окремих представників виду станів ознак, притаманних їхнім предкам. Наприклад, інколи народжуються люди з хвостом, густим волоссям на всьому тілі, з багатьма сосками. Це явище демонструє розвиток адаптацій предків завдяки збою у спадковій програмі чи процесі ембріогенезу. Будь-яка адаптація є складним комплексом морфологічних, фізіолого-біохімічних і генетичних узаємодій. Тому, навіть у випадку втрати потреби в ній та її редукції, потенційна можливість її відтворення ще довго зберігається в геномі виду.

Преадаптації

Адаптації живих організмів не виникають із нічого. Їхній розвиток базується на тих структурах і можливостях, які вже є в цих організмів. Якщо для адаптації до певних умов потрібно утворити складну структуру, то часто буває набагато простіше змінити функцію вже існуючої структури або органа. Ознаки організму (його структури, біохімічні або фізіологічні особливості тощо), які потенційно можуть стати основою пристосувань у змінених умовах існування, називають преадаптаціями.

Прикладом преадаптації можуть бути м'ясисті плавці предків амфібій, які походять від кистеперих риб. Вони виконували функцію забезпечення маневрування під час плавання. Але після переселення на мілководдя вони почали виконувати допоміжну функцію — забезпечення повзання на мулистому дні там, де плавати було неможливо. У процесі пристосування кистеперих риб до життя на суходолі плавці втратили свою стару основну функцію. А допоміжна функція стала для них новою основною. Плавці перетворилися на лапи, що дозволило тваринам адаптуватися до життя на суходолі. Кількість плавців визначила і кількість лап у нащадків цих риб. Усі вони стали чотирилапими.

Постадаптації

Адаптації, що виникли в організмі, не є завершеними, вони постійно вдосконалюються. Еволюційні зміни, які вдосконалюють уже існуючі адаптації організмів, називають постадаптацією. Постадаптації можуть формуватися як у межах одного виду, так і під час утворення нових видів шляхом мікроеволюції.

У випадку постадаптації не виникає нових пристосувань. Але суттєво вдосконалюються ті пристосування, які вже є в цієї систематичної групи організмів.

Прикладом постадаптації є пристосування представників родини Жирафові до харчування листям дерев. Для успішного їх споживання була потрібна видовжена шия, яка дозволяла діставати листя з верхньої частини крон. Адаптацією до цього типу живлення було видовження шиї. А от ступінь видовження залежав уже від форми і розмірів крони дерев, листя яких споживали тварини. Тому довжина шиї в окапі, які живуть у лісах, є меншою, ніж у жирафів, які об'їдають високі дерева в саванах.

Стратегії адаптацій організмів

Адаптації до умов існування можуть утворюватися різними шляхами. Певний шлях, яким відбувається адаптація організму до середовища, називають стратегією адаптації. Так, рослини в лісі можуть адаптуватися до різних варіантів умов середовища: або стають високими і займають верхні яруси лісу, або низькими і займають його нижні яруси. Тому світлолюбні рослини адаптуються до умов гарного освітлення, а тіньовитривалі — до умов із низьким рівнем освітлення. Кожний із цих варіантів потребує цілого комплексу специфічних пристосувань, які є характерними для рослин, що вибрали конкретну адаптаційну стратегію.

Ще одним прикладом стратегій адаптації є К- та r-стратегії розмноження. Тварини, яким притаманна r-стратегія, народжують багато нащадків (риба-місяць відкладає до 300 млн ікринок). Але ці нащадки дрібні, й батьки про них не піклуються або піклуються мало. Тому до репродуктивного віку доживає дуже мало новонароджених.

Тварини з К-стратегією розмноження народжують мало нащадків (самка слона народжує одного малюка). Але ці нащадки більш розвинені або батьки проявляють велику турботу про них. Тому до репродуктивного віку доживає значна частина з них.

Також пропоную переглянути відео:

Підсумуємо розглянуте!

Дайте відповідь на запитання:

1. Що таке адаптація?

2. Що таке мімікрія і які її форми вам відомі?

3. Які органи є аналогічними, а які гомологічними?

4. Чи може адаптація бути абсолютною?

5. Що таке преадаптація?

6. Що таке постадаптація?

7. Поясніть, що таке стратегія адаптації організмів.

8. Наведіть приклади різних стратегій адаптації до життя у водному середовищі.

Виконайте вправу за посиланням: https://learningapps.org/14022863
Виконайте вправу за посиланням: https://learningapps.org/14022444

Тема2

Опрацюйте інформацію:

Здоровий спосіб життя (ЗСЖ) є комплексом заходів, які охоплюють різні аспекти життя людини. До основних складових ЗСЖ належать раціональне харчування, дотримання особистої гігієни та гарного психічного стану, виважена оптимальна фізична активність, боротьба зі шкідливими звичками, правильна організація роботи і відпочинку та ін. Часто проблеми з однією складовою ЗСЖ порушують роботу всієї системи. Так, недотримання правил раціонального харчування людиною може стати причиною виникнення в неї цілого комплексу проблем

ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ – це спосіб життєдіяльності людини, що відповідає її генетичним особливостям, конкретним умовам життя й спрямований на формування, збереження і зміцнення здоров’я. У визначенні здорового способу життя для кожної людини треба брати до уваги її типологічні особливості (тип ВНД, домінуючий тип вегетативної нервової регуляції тощо), вік і стать, соціальну ситуацію (сімейний стан, професію, умови праці та ін.). Організація здорового способу життя передбачає також розуміння певних вихідних теоретичних засад. Такі вихідні основоположні здоров’язбережувальні твердження називаються принципами здорового способу життя. Вони акцентують увагу на біологічних основах здорового способу життя, на тих важливих біологічних процесах, що визначають здоров’я.

Принцип єдності (цілісності) для людини як біосоціальної істоти стверджує взаємозв’язок і взаємозалежність фізичної, психологічної й соціальної складових здоров’я людини.

Принцип активності вказує на необхідність рухливого способу життя, активне формування вольових якостей, що зменшують шкідливі впливи негативних емоцій, вибір активної життєвої позиції тощо.

Принцип ритмічності передбачає вимоги щодо режиму харчування, навантажень, відпочинку, праці відповідно до внутрішніх й зовнішніх біологічних ритмів.

Принцип адаптивності акцентує увагу на значенні адаптивних механізмів для підвищення власного адаптивного потенціалу, зміцнення імунітету, психологічної стійкості, пізнавального научіння й мотивації в адаптованості людини.

Принцип відповідності підкреслює важливу роль співвіднесення обміну речовин, енергії та інформації з потребами організму, вимог помірності й самообмеження, пов’язаних з режимом харчування, фізичним навантаженням, віковими особливостями росту й розвитку та ін.

Принцип самоорганізації є важливим для організації фізичного розвитку та зміцнення адаптивних можливостей організму, професійної самодисципліни, повноцінної самореалізації своїх обдарувань і здібностей, оскільки основою здорового способу життя є саме індивідуальна система поведінки й звичок кожної окремої людини. Активним носієм здорового способу життя є конкретна людина з її особливостями й соціальним статусом.

Принцип індивідуальності вказує на необхідність розуміння біологічної неповторності кожної людини, індивідуальних проявів вищої нервової діяльності для усвідомлення свого «Я», особливостей характеру тощо.

 

1.    Біологічна роль складників здорового способу життя.

 

Здоровий спосіб життя у медико-біологічному сенсі – це такий стиль життя, за якого спостерігаються оптимальний рівень життєдіяльності організму, підвищення адаптивного потенціалу і резервних можливостей організму, зберігається активність організму до самої старості. Найважливішими складниками здорового способу життя є раціональне харчування, рухова активність, особиста гігієна, режим праці й відпочинку, загартовування, відмова від шкідливих звичок, культура здоров’я.

Раціональне харчування є основоположним складником здорового способу життя. Це фізіологічно повноцінне харчування людини із урахуванням її віку, статі, стану, виду діяльності. Завдяки принципам збалансованості, різноманітності, ритмічності, індивідуальності кожна людина отримує усі необхідні речовини, що виконують харчову, енергетичну, регуляторну, захисну та інформативну функції.

Рухова активність людини визначається станом м’язової системи і є основною умовою життєдіяльності організму. «Життя вимагає руху», – стверджував Арістотель. М’язові рухи впливають на фізіологічну діяльність усіх інших систем, зміцнюють імунітет, сприяють психічній діяльності, забезпечують соціальну активність.

Особиста гігієна передбачає догляд за тілом, гігієну одягу та взуття, що сприяє зміцненню здоров’я, поліпшенню обміну речовин, кровообігу, травлення, дихання, розвитку фізичних і розумових здібностей людини. Розумне чергування праці та відпочинку – важливий компонент здорового способу життя. Сприяння ритмічному перебігу фізіологічних процесів – це основний принцип цієї складової. Біоритми окремих органів і систем взаємодіють між собою й утворюють упорядковану систему ритмів, що сприяють оптимальній діяльності організму.

Загартовування – це передусім уміле вдосконалення фізіологічних механізмів захисту й адаптації організму. Перебування на свіжому повітрі, водні процедури та сонячні ванни дають змогу використовувати приховані можливості організму, мобілізувати в потрібний момент захисні сили, запобігти впливові небезпечних і шкідливих чинників середовища. Під час загартовування слід дотримуватись таких принципів, як систематичність використання всіх процедур, поступовість збільшення їхньої подразнювальної дії, послідовність їхнього проведення, відповідність стану здоров’я, комплексність дії природних чинників. Відмова від шкідливих звичок, якими є зволікання (звична або навмисна затримка початку чи завершення завдання, незважаючи на негативні наслідки цього), надмірні витрати коштів, ігроманія, обкусування нігтів, надмірне витрачання часу на перегляд телевізійних передач, роботу з комп’ютером і гаджетами, постійне смоктання великого пальця та ін. Особливо шкідливими є наркоманія, зловживання алкоголем, токсикоманія та куріння. Кожна зі шкідливих звичок спричиняє залежність або поведінкові розлади людини, що можуть стати причиною захворювань. Культура здоров’я включає знання (пізнавальний компонент), уміння й навички (практично дійовий компонент) та уявлення й переконання (ціннісноемоційний компонент) людини з питань формування, збереження та зміцнення власного здоров’я і здоров’я оточуючих. Високий рівень культури здоров’я людини передбачає її гармонійне спілкування з природою й тими, хто її оточує. Серед найважливіших складових культури здоров’я виокремлюють культуру харчування, культуру рухової активності, статеву культуру. Варто пам’ятати, що організація здорового способу життя вимагає організованості й зусиль. Нова парадигма здоров’я чітко сформульована академіком М. М. Амосовим: «Щоб стати здоровим, потрібні власні зусилля, постійні й значні. Замінити їх чимось іншим неможливо».

Перегляньте відео:

Виконайте вправу за посиланням:https://learningapps.org/2697680

Виконайте вправу за посиланням: https://learningapps.org/14822208

Дайте відповідь на запитання:

1. Що таке здоровий спосіб життя?

2. Що таке принципи здорового способу життя?

3. Назвіть основні принципи здорового способу життя.

4. Що таке біологічні основи здорового способу життя?

5. Назвіть основні складники здорового способу життя.

6. Що таке культура здоров’я?

7. У чому полягає єдність складових здоров’я людини?

8. Які біологічні основи принципів здорового способу життя?

9. Оцініть біологічну роль складників здорового способу життя.

10. Оцініть вплив регулярних тренувань і рухової активності на здоров’я людини.

11. Що таке здоров’я?

12. Назвіть компоненти здоров’я людини.

13. Що таке фізичне здоров’я?

14. Що таке психічне здоров’я?

15. Що таке соціальне здоров’я?

16. Назвіть науки, що вивчають здоров’я людини.

17. Яким є сучасне розуміння здоров’я людини?

18. У чому полягає сутність складників здоров’я?

19. Чому здоров’я людини вивчають різні науки?

20. Чому охорона здоров’я сучасної людини є проблемою глобального рівня?

Домашнє завдання: опрацювати інформацію на блозі та виконати завдання, повторити пр. 1,2,3,4 підруч.

 Виконані завдання надсилайте на Viber!