Вітаю 7 та 8 клас!

Сьогодні 1 квітня 2022 р.

Біологія 7 клас

Тема: Поведінка тварин , методи її вивчення. Лабораторне дослідження № 5 : "Спостереження за поведінкою тварин."

План дій

1. Ознайомтесь та опрацюйте теоретичний матеріал підручника (кожен шукає у своєму) та відеоматеріали.

2. Занотуйте в робочі зошити нові терміни та поніття та вивчіть.

3. ознайомтесь з інструкцією виконання лабораторного дослідження та виконайте його.

Цілі : Ознайомитися з формами поведінки тварин.

Охарактеризувати методи дослідження поведінки тварин

Навчитися вести спостереження за поведінкою домашніх улюбленців.

Перегляньте відеоролик «Лебединий вальс» за посиланням:

  Яке явище ми спостерігали?  З чим пов’язана така поведінка птаха?

·       Поведінка – це спрямовані дії організму у відповідь на внутрішні чи зовнішні подразники:

­   реакція гідри чи медузи на дотик;

­   полювання хижаків;

­   шлюбні ігри;

­   турбота про нащадків;

­   міграції та кочування тощо.

·       Етологія (від грец. етос – норов, логос – учення) – це біологічна наука, що вивчає поведінку тварин.

·       Етограма – реєстрація всієї послідовності поведінкових реакцій і поз особин певного виду.

·       Методи дослідження поведінки тварин:

Ø спостереження – цілеспрямоване сприйняття та опис поведінки тварини в природних умовах; дослідник з твариною не взаємодіє (спостереження у вольєрах, у природі з використанням біноклів, телескопів, фото- та відеокамер; дистанційне спостереження за допомогою мініатюрних  радіопередавачів, кільцювання, вушних затискачів, міток, GPS-маяків; створення етограм);

Ø експеримент – метод дослідження поведінки тварин у керованих умовах; присутня взаємодія дослідника з твариною (у природних умовах використовують  зовнішній подразник, що спричиняє специфічну поведінкову реакцію у тварини, в лабораторії – показують потенційні можливості тварин (проблемні ящики)).

Інструкція виконання лабораторного дослідження

  Лабораторне дослідження № 5 

Тема: "Спостереження за поведінкою тварин."

Мета:навчитися спостерігати за поведінкою тварин та складати етограми тварин.

Обладнання:ручки, годинник, система знаків для запису послідовності виділених елементів поведінки, відео.

Хід роботи

1. Визначити об'єкт дослідження (домашній улюбленець (кіт, собака, рибки в акваріумі, папуга, хом'як, кролик тощо); за відсутності –  каракатиця на  відео :

       1.              2.  Обраний об’єкт помістити на видному місці.

             3.Створить систему зручних значків для запису послідовності виділених елементів поведінки, наприклад: рух прямо – кружальце, чищення пір’я – трикутник тощо. Дайте волю своїй фантазії, але врахуйте, що значки мають бути простими, зручними для швидкого запису.

       3.      4.  Для спостереження відведіть певний час (5-10 хвилин).

       4.      5. Заповніть таблицю – етограму.

Приклад заповнення таблиці

Етограма поведінки каракатиці

Час спостереження	Поведінка тварини	Система умовних знаків
3 хвилини	←▲↑↓⁕▲∞←▲☼→	⁕ припинення руху ↑ рух вгору ↓ рух вниз → рух вправо ← рух вліво ☼ зміна забарвлення та форми ▲ напад ∞ харчування

6. Зробити висновок: простою чи складною, доцільною чи недоцільною була поведінка досліджуваної тварини?

Домашнє завдання: 

1. Опрацювати та вивчити нову тему.

2. Виконати лабораторне дослідження та надіслати для перевірки.

3. Підготувати міні-презентацію про наукові дослідження Конрада Лоренца.

Спілкуємось та співпрацюємо через Viber.

До зустрічі 5 квітня!

Біологія 8 клас

Тема:Сенсорні системи темперетури та болю.

Дослідницький практикум№4 :"Дослідження температуриадаптації рецепторів шкіри."

План дій

1. Опрацюйте теоретичний матеріал підручника (ст.145) та додатковий.

2. Занотуйте нові терміни та основні поняття та вивчіть.

3. Ознайомтесь з інструкцією виконання дослідницького практикуму та виконайте його.

Перегляньте відео:

Рецепторна поверхня шкіри дуже велика (1,4-2,1 м²). У шкірі зосереджено безліч рецепторів, чутливих до дотику, тиску, вібрації, тепла й холоду, а також до больових подразнень. їхня будова дуже різна.

 Вони локалізуються на різній глибині шкіри й розподілені нерівномірно по її поверхні. Найбільше таких рецепторів у шкірі пальців рук, долонь, підошов, губ і статевих органів. Відчуття дотику й тиску на шкіру досить точно локалізується, тобто відноситься людиною до певної ділянки шкірної поверхні. Ця локалізація виробляється й закріплюється в онтогенезі за участю зору та пропріорецепції.

 Абсолютна тактильна чутливість істотно розрізняється в різних частинах шкіри. Просторове розрізнення на шкірній поверхні, тобто здатність людини відокремлено сприймати дотик до двох сусідніх точок шкіри, також сильно відрізняється на різних її ділянках. На слизовій оболонці язика поріг просторового розходження дорівнює 0,5 мм, а на шкірі спини — більше 60 мм. Ці відмінності зумовлені головним чином різними розмірами шкірних рецептивних полів і ступенем їхнього перекриття.

 Температурна рецепція. емпература тіла людини коливається в порівняно вузьких межах, тому інформація про температуру навколишнього середовища, необхідна для діяльності механізмів терморегуляції, має особливо важливе значення. Терморецептори містяться в шкірі, рогівці ока, слизових оболонках, а також у ЦНС (у гіпоталамусі). Вони поділяються на два види: холодові й теплові (останніх набагато менше, і в шкірі вони лежать глибше, ніж холодові). Найбільше терморецепторів у шкірі обличчя й шиї.

Терморецептори можна розділити на специфічні й неспецифі­чні. Перші збуджуються лише температурними впливами, другі відповідають і на механічне подразнення. Рецептивні поля більшо­сті терморецепторів локальні. Терморецептори реагують на зміну температури підвищенням частоти генерованих імпульсів, що стійко тривають увесь час дії стимулу. Диференціальна чутливість терморецепторів велика: досить змінити температуру на 0,2 °С, щоб викликати тривалі зміни їхньої імпульсації. За деяких умов холодові рецептори можуть бути збуджені й теплом (вищим від 45 °С). Цим пояснюється виникнення гострого відчуття холоду при швидкому зануренні в гарячу ванну.

Теорії шкірної чутливості численні й багато в чому суперечливі. Одним із найбільш розповсюджених є уявлення про наявність специ­фічних рецепторів для чотирьох основних видів шкірної чутливості: тактильної, теплової, холодової та больової. Згідно з цією теорією, в основі різного характеру шкірних відчуттів лежать розходження в просторовому й часовому розподілі імпульсів в аферентних волокнах, збуджуваних при різних видах шкірних подразнень.

Больова чутливість має особливе значення для виживання орга­нізму, тому що сигналізує про небезпеку при дії будь-яких надміру сильнихі шкідливих агентів. У симптомокомплексі багатьох захво­рювань біль є одним із перших, а іноді й єдиним виявом патології Й важливим показником для діагностики. Однак кореляція між сту­пенем больових відчуттів і тяжкістю патологічного процесу відзна­чається не завжди. Незважаючи на інтенсивні дослідження, дотепер не вдається вирішити питання про існування специфічних больових рецепторів і адекватних їм больових подразників. Сформульовано дві гіпотези про організацію больового сприйняття:

1) існують специфічні больові рецептори (вільні нервові закінчення з високим порогом реакції);

2) специфічних больових рецепторів не існує, і біль викликає надсильне подразнення будь-яких рецепторів.

Можлива адаптація больових рецепторів: відчуття уколу від гол­ки, яка продовжує залишатися в шкірі, швидко минає. Однак у дуже багатьох випадках больові рецептори не виявляють істотної адапта­ції, що робить страждання хворого особливо тривалими й болісними та вимагає застосування анальгетиків.

Больові подразнення викликають ряд рефлекторних соматичних і вегетативних реакцій. За помірної вираженості ці реакції мають пристосувальне значення, але можуть призвести до тяжких патоло­гічних ефектів, наприклад до шоку. Серед цих реакцій відзначають підвищення м'язового тонусу, частоти серцевих скорочень і дихання, тиску, звуження зіниць, збільшення вмісту глюкози в крові тощо. Для зменшення або зняття больових відчуттів у клініці використовують чимало спеціальних речовин — анальгетичних, анестетичних і наркотичних. За локалізацією дії їх поділяють на речовини місцевої та загальної дії. Анестетичні речовини місцевої дії (наприклад новокаїн) блокують виникнення й проведення больових сигналів від рецепторів до спинного мозку або структури стовбура мозку. Анестетичні речовини загальної дії (наприклад ефір) знімають відчуття болю, блокуючи передачу імпульсів між нейронами кори великого мозку й ретикулярною формацією мозку (занурюють людину в наркотичний сон).

Дослідницький практикум№4 :"Дослідження температуриадаптації рецепторів шкіри."

Щоб виконати дослідницький практикум ознайомтесь з інструкцією його виконання на ст. 219 підручника або перегляньте відео:

Домашнє завдання:

1. Опрацюйте та вивчіть теоретичний матеріал.

2. Виконайте дослідницький практикум та надішліть для перевірки.

3. Виконайте завдання в друкованому зошиті ст. 81.( це в кого є зошит).

Спілкуємось та співпрацюємо через Viber.

До зустрічі 5 квітня!